Обґрунтування та методи оцінювання економічної ефективності інноваційної діяльності організації

Управління інноваціями

Загальна схема оцінювання ефективності інноваційних проектів має містити такі етапи:

• експертне оцінювання суспільної значимості інноваційного проекту для народногосподарських і глобальних проектів. Для локальних проектів оцінюється лише їхня комерційна ефективність, тобто враховуються фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників;

• розрахунок показників ефективності інноваційного проекту загалом із метою пошуку потенційних інвесторів;

• оцінювання ефективності після обґрунтування схеми фінансування. На цьому етапі уточнюється склад учасників і оцінюється ефективність участі в інноваційному проекті кожного з них. Для врахування фінансових наслідків інноваційного проекту на рівні регіону, галузі, бюджетів різних рівнів, окремих підприємств і акціонерів розраховують відповідно регіональну, галузеву, бюджетну й комерційну ефективність.

Майбутні затрати і результати під час визначення ефективності інновацій оцінюють у межах розрахункового періоду, тривалість якого приймають, враховуючи такі фактори:

• тривалість створення, експлуатації та ліквідації проекту;

• середньозваженого нормативного строку служби основного технологічного обладнання;

• вимог інвесторів.

Оцінити ефективність інновацій можна за двома групами методів, основні складові з яких подано на рис. 7.4.

Методи оцінювання ефективності інновацій

Рис. 7.4. Методи оцінювання ефективності інновацій

Одна група методів – статичні – не враховує впливу чинника часу на цінність платежів.

До цієї групи належать метод порівняння прибутків (чистих доходів), метод порівняння витрат, метод порівняння прибутковості (рентабельності), метод окупності.

Ці методи на практиці достатньо поширені. Вони відображають різні наслідки інноваційних процесів і мають свої критерії для обґрунтування доцільності капіталовкладення.

Статичні методи оцінювання ефективності інноваційних процесів у загальній постановці досить популярні. Вони формуються на статичному тлумаченні інвестицій. Розподіл витрат і доходів протягом життєвого циклу виводиться з конструкції розрахунків. В основу покладено середні значення платежів протягом встановленого планового горизонту. їх усереднення здійснюється відносно обраного періоду часу. Для наочності побудови життєвого циклу найчастіше використовують період – один рік. Тому аналізована ситуація представляється як нерухома, і розрахункові елементи встановлюють відповідно до обраного відрізку часу.

Методи цієї групи слід також розподілити залежно від охоплення часового періоду. Зокрема, оцінки, надані методами порівняння прибутку, витрат і рентабельності, є одноперіодними. Вони обмежені обраним періодом, найчастіше одним роком.

Тільки метод окупності вважається багатоперіодним, бо відображає часовий результат процесу компенсації, який може охоплювати різні терміни. Обмеженість розрахунків одним періодом не показує динаміки платежів, яка суттєво впливає на реалізацію інтересів інвестора. Водночас витрати та доходи розподіляються протягом життєвого циклу нерівномірно. Після великого відтоку коштів, пов'язаних з інвестуванням, як правило, виникають порівняно невеликі доходи від реалізації продукції чи послуг. На наступних етапах доходи, зазвичай, збільшуються, але залишаються переважно непостійними: зростають, зменшуються або змінюються нерівномірно. Обмеження одним періодом не дає змоги врахувати цієї динаміки. Складно сказати, який із відрізків часу є репрезентативним. Це зумовлює використання усередненої характеристики, яка зрівнює результат незалежно від тенденції. Водночас інвестору не байдужа тенденція зміни доходів.

Отже, статичні методи не надають можливості врахувати фактор часу: не відображають часового пріоритету платежів і часової структури, тенденцій їх зміни, розміру коливань. Окрім того, при порівнянні варіантів інвестування з різним терміном дії проектів ці недоліки призводять до обмежених можливостей використання статичних показників. Водночас статичні методи характеризуються простими математичними розрахунками і потребують незначних витрат на інформаційне забезпечення.

Другу групу складають динамічні методи оцінювання економічної ефективності інновацій. В їх основу покладено динамічний підхід, який суттєво знижує недоліки статичних методів. Це забезпечується за допомогою врахування фактора часу на цінність платежів. Інвестиція характеризується через платіжні ряди надходжень і виплат, яких очікують протягом аналізованого періоду. При цьому для спрощення припускають, що всі платежі здійснюються наприкінці (схема постнумерандо) або на початку (схема пренумерандо) певного відрізку часу, найчастіше року.

Оцінюючи ефективність інноваційного проекту, показники, які розраховують для різних часових інтервалів, приводять (дисконтують) до вартості у початковому періоді. Для приведення різночасових затрат використовують норму дисконту (δ), яку прирівнюють до норми доходу на капітал. Для приведення до базового моменту часу затрат, результатів та ефектів, які відбуваються на / -му році розрахунку реалізації проекту, зручно множити їх на коефіцієнт дисконтування, який визначають за формулою:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваціями» автора Чухрай Н.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Обґрунтування та методи оцінювання економічної ефективності інноваційної діяльності організації“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Механізм управління інноваціями

  • Огляд теорій інноватики та її сучасних концепцій

  • Розділ 2. ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ОБ'ЄКТ УПРАВЛІННЯ

  • Характеристика етапів та моделей інноваційного процесу

  • Технологія управління інноваціями

  • Розділ 3. ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

  • Способи та методи державної підтримки інноваційної діяльності

  • Особливості стимулювання інноваційного розвитку в провідних індустріальних країнах

  • Розділ 4. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Особливості розвитку малого інноваційного бізнесу

  • Роль венчурного бізнесу в розвитку інноваційної діяльності

  • Розділ 5. УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Планування інноваційної діяльності

  • Вплив структури управління на інноваційні можливості організації

  • Мотиваційний механізм інноваційної діяльності

  • Форми та методи контролювання інноваційної діяльності організації

  • Розділ 6. УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ ПРОЕКТОМ

  • Етапи управління інноваційним проектом

  • Комплексне забезпечення реалізації інноваційного проекту

  • Фінансування реалізації інноваційного проекту

  • Розділ 7. ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Обґрунтування та методи оцінювання економічної ефективності інноваційної діяльності організації
  • ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ “УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ”