У разі достатнього рівня конкурентоспроможності продукції за ціновими і якісними параметрами, але зниження інтересу до неї через появу значної кількості аналогів необхідно планувати розроблення інновацій у сфері стимулювання збуту (реклама, акції, брендинг тощо).
Отже, здійснений у процесі продуктово-тематичного планування аналіз споживчої привабливості усіх видів продукції підприємства дає змогу визначити не лише потребу в оновленні асортиментного ряду, а й потребу в поліпшенні певних характеристик продукції для підвищення її споживчої цінності. Такого можна досягти, удосконалюючи технологію й організацію виробництва і чітко плануючи заходи з організаційно-технічного розвитку підприємства.
Планування організаційно-технічного розвитку підприємства. Таке планування має на меті забезпечення технологічних можливостей підприємства випускати конкурентоспроможну продукцію. Планування організаційно-технічного розвитку підприємства передбачає такі етапи:
• 1. Попереднє оцінювання технічного рівня виробництва.
• 2. Планування заходів із підтримання та вдосконалення технічного рівня виробництва і розроблення та впровадження нових технологічних процесів, необхідних для випуску нової продукції.
Оцінювання технічного рівня виробництва полягає у визначенні, аналізі та узагальненні показників, які відображають рівень прогресивності технології і виробничого устаткування, ступінь технічної оснащеності, рівень механізації та автоматизації основного і допоміжного виробництва тощо. Об'єктивність можна забезпечити за умови методично правильного обчислення відповідних показників і порівняння їх динаміки для певного підприємства за певний період.
Для поглибленого аналітичного оцінювання стану технічного розвитку підприємства, необхідність у якому виникає у разі розроблення спеціальної перспективної програми, можна застосовувати показники, які відображають галузеву специфіку виробництва. Однак показники технічного рівня повинні давати повну характеристику виробничого устаткування – технічних засобів, за допомогою яких виконують технологічні операції, внаслідок чого відбуваються зміни фізичних чи хімічних характеристик вихідної сировини (напівфабрикатів), її фізичної форми, зовнішнього вигляду тощо.
Характеристики устаткування, задіяного у певній технології, не лише впливають на якість виконання відповідних операцій і продукції загалом, а й визначають здатність технології змінюватися. Наприклад, спеціалізоване устаткування придатне для виконання лише тих технологічних операцій, для яких його створювали; універсальне устаткування – гнучкіше і може виконувати значно більше операцій. Спеціалізоване устаткування спрощує виконання операцій та забезпечує вищі продуктивність і якість праці. Це робить його привабливим для застосування у масовому виробництві, на спеціалізованих потокових лініях. Однак перехід на випуск нового продукту на таких лініях ускладнений, оскільки необхідно повністю чи частково замінювати устаткування або переналагоджувати його.
Отже, розрахунок та аналіз динаміки показників технічного рівня підприємства дають змогу оцінити напрями і визначити сутність заходів, необхідних для забезпечення відповідності його техніко-технологічного стану вимогам сьогодення. Загалом можна виділити такі три варіанти технічного розвитку.
• 1. Планування заходів з технічного доозброєння підприємства і відтворення та вдосконалення (модернізації) його техніко-технологічної бази залежить від галузевої належності підприємства, а також від маркетингової і виробничої стратегій, які визначають вимоги до устаткування і технології, необхідні для випуску певного продукту.
• 2. Планування технічного доозброєння підприємства здійснюється за умов реалізації стратегії концентрованого зростання, коли важливо збільшити виробничу потужність підприємства. Такого досягають придбанням нових одиниць застосовуваного устаткування.
Потреба в оновленні (відтворенні) технологічного устаткування, що перебуває на балансі підприємства, існує постійно. У галузях, де продукція є традиційною і не змінюється протягом тривалого часу, саме дотримання старої технології робить її конкурентоспроможною (це особливо характерно для деяких харчових технологій). З огляду на це виробниче устаткування слід підтримувати в стані, який забезпечує дотримання всіх параметрів технологічного процесу і виготовлення продукції високої якості або замінювати на аналогічне нове. Прийняття рішення щодо варіанта відтворення устаткування потребує його обґрунтування.
Альтернативою заміни виробничого устаткування новим є його капітальний ремонт або модернізація. Визначення межі допустимої експлуатації виробничого устаткування ґрунтується на порівнянні варіантів його відтворення з погляду економічної віддачі. Для цього необхідно врахувати, що:
• у процесі заміни застарілого устаткування новим з'являються додаткові одноразові капітальні витрати (на придбання нового устаткування) і втрати від недоамортизації старого устаткування;
• здійснення капітального ремонту і продовження у такий спосіб терміну експлуатації технічного засобу ще на один ремонтний цикл зумовлює зростання собівартості виготовлення продукції на ньому порівняно з такими самими витратами при використанні нової техніки.
Отже, за тривалого попиту на продукцію, яку виготовляє підприємство, слід планувати заходи з підтримання технічного рівня виробництва. Якщо ж ринкова ситуація зумовлює необхідність реалізації стратегії диверсифікації, то склад технологічного устаткування, що встановлюється для випуску нової продукції, може радикально відрізнятися від наявного, оскільки впроваджуються нові технологічні процеси.
3. Розроблення і впровадження нових технологічних процесів. Такий варіант технічного розвитку обирають переважно у разі освоєння нової продукції, виробляти яку можна за наявною технологією, але за умови її суттєвого вдосконалення, зокрема виготовлення певного устаткування власної конструкції з поліпшеними характеристиками.
Процес обґрунтування технологічного оновлення виробництва полягає в оцінюванні виробничих характеристик існуючої технології (якість продукції, рівень виробничих витрат, потужність). Якщо зазначені характеристики забезпечують конкурентоспроможність продукції і підприємства загалом на плановану перспективу, то технологічне оновлення недоцільне. Якщо ж ні – шукають альтернативні варіанти нової технології, які потім порівнюються за наведеними вище характеристиками, а також з огляду на відповідність ресурсній базі підприємств, його наявним фінансовим можливостям чи кредитоспроможності.
Новий технологічний процес має забезпечувати виготовлення продукції, яку планують до освоєння відповідно до встановлених технічних вимог. До того ж він повинен бути економічно ефективним і мінімізувати витрати виробництва на одиницю виготовленої продукції. Він є важливим індикатором економічної доцільності впровадження нової технології. Тому за наявності альтернативних варіантів технології виготовлення нового виробу їх порівнюють за критеріями мінімізації витрат (за умови забезпечення альтернативними варіантами приблизно однакових якісних характеристик продукції).
Розробляючи чи вдосконалюючи технологічні процеси, необхідно порівнювати варіанти технологічних рішень.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Управління інноваціями» автора Чухрай Н.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Планування інноваційної діяльності“ на сторінці 2. Приємного читання.
