Розділ 12. ВИКОРИСТАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ

Отже, інвестиційний потенціал підприємства, що розглядається як можливість вкладення коштів у матеріально-речовинні й власні фактори виробництва для забезпечення умов нормального процесу відтворення на підприємстві, одержання очікуваного прибутку, містить, з одного боку, протиріччя сучасного економічного становлення і розвитку підприємства, а з іншого — змістовні характеристики сучасного інвестиційного процесу: сполучення ринкових, конкурентних і державних механізмів, вартісної і натурально-речовинної форм руху інвестицій, різноманітність джерел інвестування та інших факторів.

Розуміння суті й сучасного змісту інвестиційного потенціалу дозволяє визначити актуальні напрямки вирішення проблеми його ефективного використання в умовах ринкової економіки. Інвестиційна діяльність на будь якому рівні (держава — галузь — регіон — підприємство) — це вкладення інвестиційних ресурсів (інвестування) і сукупність практичних дій з реалізації інвестицій. Відповідно до законодавства визначено поняття інвестиції, інвестиційна діяльність, методи участі в капіталі тощо. Інвестиційна діяльність підприємства в усіх її формах здійснюється за рахунок усіх можливих джерел. Інвестиційні ресурси — це всі види грошових та інших активів, які залучаються з метою здійснення вкладень в об'єкти інвестування. Управління інвестиційною діяльністю підприємства потребує насамперед проведення аналізу використання інвестиційних ресурсів підприємства з урахуванням їх можливих джерел.

12.2. Методика аналізу використання інвестиційного потенціалу підприємства

Для потенційних інвесторів та суб'єктів господарювання надзвичайно важливо мати результати аналізу усіх видів діяльності, насамперед інвестиційної та фінансової. На основі бухгалтерської та фінансової звітностей суб'єктів господарювання, аналізу існуючих методик проведення фінансового аналізу, тверджень фахівців та досвіду підприємств пропонується система показників щодо оцінки інвестиційного потенціалу суб'єкта господарювання. Насамперед це стосується існуючих форм звітності. У світовій практиці відома значна кількість показників, які використовуються для оцінки фінансового стану підприємства. На думку автора, слід оцінити інвестиційний потенціал підприємства за даними форм звітності (ф. № 1, ф. № 2, ф. № 3) у динаміці за кілька років з урахуванням змін на початок та кінець року, або в цілому за рік. Окрім того, коефіцієнтний аналіз дасть змогу встановити зв'язок між різними формами фінансової звітності. Запропонована методика включає два етапи оцінки інвестиційного потенціалу суб'єкта господарювання. Нарис. 12.1 наведено методичний підхід та послідовність проведення аналізу інвестиційного потенціалу підприємства.

Перший етап включає проведення аналізу інвестиційної діяльності за такими групами показників:

1. Показники фінансової стійкості та структури капіталу. Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов'язана, перш за все, із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від інвесторів та кредиторів, а тому важливо оцінити оптимальне співвідношення власного та позикового капіталу підприємства.

Рис. 12.1. Етапи проведення аналізу використання інвестиційного потенціалу підприємства

Коефіцієнт фінансової автономії (Кавт) (незалежності) характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність.

Коефіцієнт фінансової залежності є зворотним до попереднього показника (Кзал).

Коефіцієнт фінансового ризику (Кф.р.) виражає відношення залучених коштів та власного капіталу, який показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних.

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу (Кконц) зазначає частку позичених коштів у загальній сумі коштів, авансованих в діяльність підприємства.

Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень (Кп.д.в.). Логіка розрахунку цього показника заснована на припущені, що довгострокові позики застосовуються для фінансування придбання основних засобів та інших капітальних вкладень. Він показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована за рахунок зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт структури залученого капіталу (залучених коштів) показує частку довгострокових зобов'язань (ДЗ) у залучених коштах (ЗК):

Коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел(Кф.н.к.д.)

2. Показники рентабельності капіталу. Рентабельність — це показник, який характеризує економічну ефективність (відносний показник), що порівнює отриманий ефект із витратами або ресурсами, які використовуються для досягнення цього ефекту. У групі коефіцієнтів рентабельності інвестицій розраховуються два основних показника: рентабельність сукупного та власного капіталів.

Рентабельність сукупного капіталу (Pе.к.) розраховують за формулою

Цей показник становить значний інтерес насамперед для інвесторів.

Рентабельність власного капіталу (Рв.к.) показує, який прибуток дає кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця, за формулою

3. Показники реальних та фінансових інвестицій. Це показники бухгалтерської та фінансової форм звітності (ф. № 1 — Баланс, ф. № 2 — Звіт про фінансові результати та ф. № 3 — Звіт про рух грошових коштів). Слід враховувати, що: ф. № 1 вміщує показники на початок та кінець звітного року; ф. № 2 — це показники в цілому за рік; ф. № 3 — надходження та витрати за трьома видами діяльності підприємства в цілому за рік. Дані щодо аналізу реальних та фінансових інвестиціях підприємства за формами звітності подані в табл. 12.1.

Для інвестиційної діяльності будь-якого підприємства важливо враховувати такі показники: