Розділ «ВИСНОВКИ»

Принциповим питанням є повернення в Україну нелегально вивезених із неї коштів. Найдієвішим засобом для цього є проведення податкової амністії (або амністії капіталу). Однак цей захід матиме успіх тільки після зниження загального рівня і спрощення адміністрування оподаткування в державі, подолання численних проявів корупції та свавілля контрольних органів. Лише в цьому випадку вивезений капітал матиме безпосередні економічні стимули для повернення в Україну.

Доцільно було б також під час проведення приватизації державних підприємств не забороняти участь у ній офшорних підприємств (як це робиться зараз), а поставити вимогу про розкриття інформації щодо джерел походження інвестованих коштів. У разі ж добровільного зізнання інвестора в тому, що ці гроші були свого часу незаконно вивезені з України, до них слід було б застосувати правила амністії капіталу (без встановлення часових меж її проведення).

Пільговий режим офшорних зон може бути сприятливим для стимулювання експортних поставок з України, а тому невиправданим є створення спеціальних правил обмеження експортних операцій за звичайними цінами, що здійснюються між українськими й офшорними компаніями.

Важливим напрямом роботи є також налагодження інтенсивного обміну інформацією між контрольними органами України й інших держав, підвищення рівня аналітичних досліджень, які мають здійснюватися на постійній основі, перегляд положень низки угод про уникнення подвійного оподаткування, у яких бере участь Україна.

Загалом, основними засадами державної політики у сфері регулювання офшорного бізнесу за участю вітчизняних підприємств мають бути:

• обмеження операцій, що сприяють відпливу капіталу за кордон та уникненню оподаткування в Україні;

• лібералізація податкового режиму – щоб гроші "почувалися комфортно" у вітчизняній економіці;

• сприяння поверненню вивезених за кордон коштів проведенням разової чи безстрокової ("інвестиційної") амністії капіталів.

Саме такий комплексний підхід до питання регулювання офшорних операцій уможливить ефективну протидію їх негативним наслідкам для національної економіки, зміцнить вітчизняну фінансову систему.

Оскільки головна причина вивезення підприємницького капіталу з України – це бажання втекти від нестабільності, інфляції, високих податків, мафії або відмити незаконно зароблені гроші, тобто поки ці чинники будуть визначати господарське життя в Україні, втеча капіталу буде тривати. Можливо, посилення обмежень на вивезення капіталу зможе зменшити цей потік, проте не зупинить його. Якщо навіть посилити контроль за відпливом капіталу з України, за процедурами самої реєстрації за кордоном фірм з українським капіталом, то й у цьому випадку є обхідні шляхи. Наприклад, збільшиться відплив капіталу у формі портфельних інвестицій як більш анонімного способу привласнення активів за кордоном. Між іншим, за статистикою платіжного балансу України за останні роки вивезення портфельних інвестицій постійно зростає.

За двадцять років незалежності Україна перетворилася в найбіднішу державу в Європі, втративши, фактично, 30 % ВВП. Нині ВВП на душу населення становить лише 3 002 дол США – у 5,3 рази менше за ВВП Словаччини, одного з наших найближчих сусідів. За даними ООН, відносна бідність є реальністю для 78 % українських громадян, а бюджет 12,5 млн населення України становить менше 3,5 дол на день. Україна займає одне з останніх місць у міжнародному рейтингу майже за усіма показниками успішності, вона практично нічого не виробляє, окрім сировинних товарів. Внесок сектора малого та середнього бізнесу в національну економіку в Україні на 70 % менший за середній показник у Європі. Економіка повністю залежить від виробництва сировини, яке, у свою чергу, належить невеликій групі впливових осіб.

Стан нормативно-правового забезпечення підприємництва в Україні не відповідає потребам створення та діяльності офшорних формувань й офшорного бізнесу. Рейтингові показники України за критеріями привабливості інвестиційного клімату, підприємницьких ризиків, податкового пресу, правової стабільності тощо порівняно з іншими державами є низькими, що також не сприятиме активізації припливу капіталу. На даному етапі немає можливості виявити певне коло країн і суб'єктів підприємництва в регіоні розташування нашої держави, які б могли виявитися потенційними користувачами місцевого офшору, що ґрунтується на проведеному нами узагальненому аналізі геополітичного середовища й економічних пріоритетах сусідніх країн.

Відсутність традицій підприємництва та приватної власності, приєднання України до рішень про посилення нагляду за фінансовими операціями, нестабільність національного законодавства навіть щодо регламентації діяльності іноземних компаній, вільних економічних зон і спеціального режиму інвестиційної діяльності не дають підстав для позитивного висновку про можливість і доцільність створення в державі офшорної юрисдикції.