Розділ «4.4. Офшорні зони в Африці»

• виробництво товарів, обробка і переробка напівфабрикатів;

• перерозподіл і реекспорт товарів із Сейшельських о-вів.

Підприємства, які працюють у міжнародній торговельній зоні, не підлягають оподатковуванню, а вартість щорічного подовження ліцензії на ведення бізнесу варіює від 550 до 2 000 дол США залежно від виду діяльності.

Останнє законодавче нововведення в офшорному секторі Сейшельських о-вів – так звана компанія зі спеціальною ліцензією (Company Special Licence). Ці компанії можуть бути цікаві нерезидентам, яким потрібно засвідчити хоч якісь податкові виплати на свою діяльність, пов'язану з холдинговою, інвестиційною, маркетинговою та іншою комерційною активністю. Ставка податку на ці компанії дорівнює 1,5 % із чистого прибутку.

Офшорна компанія може бути ліквідована через несплату або несвоєчасну сплату щорічного мита за подовження реєстрації. Щорічні державні мита за наступний календарний рік діяльності компанії належить сплатити не пізніше, ніж за день до дати роковин минулої офіційної реєстрації компанії. Якщо вони не сплачені до 31 грудня цього ж року (протягом цього терміна послідовно виставляють рахунки із двома доданими штрафами за затримку оплати), то компанію автоматично виключають із Реестра компаній Сейшельських о-вів і публікують відповідну інформацію в офіційній пресі.

Відновити офшорну компанію можна не пізніше, ніж через три роки від дня її виключення з реєстра і якщо її не відновили протягом цього терміну, то Реєстраційна палата автоматично ліквідує таку компанію. Для відновлення компанії необхідно сплатити мита, які за цей час накопичилися, і штрафи, але при цьому не виключено, що колишня назва компанії вже не може бути використана. Якщо хто-небудь зарезервує у реєстрі аналогічну назву протягом часу, коли компанія вважалася виключеною, то реєстратор не має права відмовити в реєстрації нової компанії з такою ж назвою.

Усі офшорні компанії повинні зобов'язано мати на Сейшельських о-вах провайдера корпоративних послуг (зареєстрованого агента), який ліцензує і підтримує зареєстровану адресу компанії. На Сейшельських о-вах діє закон, який зобов'язує всіх агентів, що ліцензують та реєструють офшорні компанії, неухильно дотримуватися процедури "знай свого клієнта". У межах цього закону кожний агент повинен мати детальну інформацію про директорів, акціонерів, довірених осіб і секретарів офшорних компаній. Цей закон як вимагає від зареєстрованих агентів зберігати конфіденційність цієї інформації, так і встановлює порядок її розкриття.

Будь-яка ділова активність на внутрішньому ринку Сейшельських о-вів можлива тільки за наявності відповідної ліцензії (видає Державне ліцензійне управління (ДЛУ; Seychelles Lisensing Authority)). Компанії або окремі бізнесмени, що мають намір започаткувати у країні будь-який новий вид бізнесу, зобов'язані заповнити офіційну форму і надати її до розгляду в ДЛУ, яке може задовольнити прохання про видання ліцензії або відмовити в ній. В останньому випадку заявник має право оскаржити відмову ДЛУ в Міністерстві фінансів, яке має право затвердити інше рішення.

Зазвичай бізнесом на Сейшельських о-вах займаються компанії з обмеженою відповідальністю, процедура організації яких досить проста. Кожна резидентна компанія щорічно подає балансовий звіт, завірений місцевим аудитором, і платить податки залежно від виду підприємницької діяльності. Сейшельські о-ви підписали угоди про запобігання подвійному оподаткуванню з такими країнами, як: Ботсвана, В'єтнам, Індонезія, Китай, Маврикій, Малайзія, Оман, Таїланд, ПАР.

Стрімкий розвиток фінансового сектора, що пов'язаний з активною діяльністю Управління міжнародної торгівлі Сейшельських островів (Seychelles International Business Authority), а також низкою прийнятих прогресивних законів, сприяють стрімкому розширенню сфер діяльності офшорних структур і припливу інвестицій. Усе це є важливими складовими розвитку економіки Сейшельських о-вів.

Отже, одним із наслідків стрімкого розвитку офшорного сектора світової економіки стало відкриття нових можливостей для країн так званої світової периферії – невеликих держав із малопотужною економікою. На цих територіях створення сприятливих умов для іноземних інвесторів у поєднанні з потребами ТНК привело до формування офшорів на значній відстані від світових фінансових центрів і на перший погляд у малоперспективних країнах. Завдяки цьому в багатьох із цих країн з'явилися нові можливості для економічного розвитку, а офшорний бізнес став багато в чому його основою.

Незважаючи на тенденцію до універсалізації, офшорні центри країн, що їх розвивають, мають свою специфіку і свої відмінні риси порівняно з офшорами промислово розвинених країн. Це, насамперед:

• повна залежність від імпорту необхідних для розвитку офшорного бізнесу елементів інфраструктури;

• робота з капіталами, як із розвинених, так і країн, що розвиваються;

• постійне розширення видів діяльності і переліку послуг, що надають;

• діяльність з удосконалення законодавства, що вбирає у себе норми різних правових систем;

• сміливе експериментування з різними організаційно- правовими формами компаній;

• відсутність розгалуженої мережі договорів про запобігання подвійному оподаткуванню;

• акцент на ціновій конкуренції в боротьбі за залучення клієнтів;

• менший ступінь співпраці з міжнародними економічними організаціями у питаннях боротьби з відмиванням "брудних" грошей.