Розділ «ТЕМА 3. ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ»

Згідно Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" інвестиційний сертифікат — цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.

Емітентом інвестиційних сертифікатів виступає інвестиційний фонд, інвестиційна компанія або компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду, тобто інвестиційні сертифікати — цінні папери інститутів спільного інвестуванні (ICI).

Інвестиційний сертифікат — це цінний папір, який дає право на дивіденди без участі в управлінні компанією. Вони можуть бути іменні чи на пред'явника.

На відміну від простих акцій, інвестиційні сертифікати після їх розміщення на ринку цінних паперів викуповуються фондом у встановлений термін. Таким чином держатель інвестиційного сертифікату не є власником інвестиційного фонду на відміну від акціонерів-держателів акцій.

Метою придбання інвестиційних сертифікатів є отримання прибутку у вигляді дивідендів, частини майна у разі ліквідації інституту спільного інвестування або від продажу інвестиційного сертифіката на вторинному ринку цінних паперів.

3.1.7. Характеристика державних цінних паперів

3.1.8. Характеристика фондових деривативів

Дериватив — стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах.

Стандартна (типова) форма деривативів і порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством.

У відповідності з видом цінностей деривативи поділяються на фондові, валютні, товарні.

Фондовий дериватив — стандартний документ, що засвідчує право продати та/або придбати цінний папір на визначених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу фондових деривативів встановлюються державним органом, на який покладено функції регулювання ринку цінних паперів — Комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Валютний дериватив — стандартний документ, що засвідчує право продати та/або придбати валютну цінність на визначених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу валютних деривативів встановлюються Національним банком України.

Товарний дериватив — стандартний документ, що засвідчує право продати та/або придбати біржовий товар (крім цінних паперів) на обумовлених стандартних умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу товарних деривативів встановлюються органом, на який покладено функції регулювання товарного біржового ринку.

До фондових деривативів відносяться:

- форвардний контракт — це стандартний документ, що засвідчує зобов'язання особи придбати або продати цінні папери, товари чи валютні цінності у визначений час і на обумовлених умовах у майбутньому з фіксацією ціни продажу під час укладання форвардного контракту.

Тобто одна сторона зобов'язується придбати, а інша — продати фіксовану кількість деякого базового активу за наперед обумовленою ціною у визначений контрактом майбутній момент часу. Фактично, до форвардних контрактів належать будь-які угоди, виконання яких відбувається з деякою відстрочкою.

Згідно Податкового Кодексу України: форвардний контракт — цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором.

Усі умови форвардного контракту (строки поставки, обсяг, якість, тощо) визначаються виключно домовленістю сторін контракту під час його укладення.

Укладення форвардів та їх обіг здійснюються поза організатором торгівлі стандартизованими строковими контрактами.

Основними недоліками форвардного контракту є відсутність ліквідності, тобто неможливість перепродажу своїх прав по контракту третій особі, а також ризик невиконання однією зі сторін своїх зобов'язань по домовленості.