Розділ «ТЕМА 3. ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ»

• облігації місцевих позик;

• державні облігації України. Розрізняють такі види вартості (ціни) облігації:

- номінальна — передбачена умовами випуску і є основою для різних розрахунків за облігацією, зокрема — для нарахування відсотків;

- ціна погашення — це сума коштів (вартість товарів чи послуг), які емітент має виплатити (видати) держателю облігації на дату погашення. Як правило, це номінальна вартість;

- ціна дострокового погашення (викупна ціна) — це ціна, передбачена умовами випуску для облігацій, які можуть бути погашені в обумовлений строк до дати остаточного погашення;

- ринкова (курсова) — ціна, за якою облігація котирується на ринку цінних паперів. Ця ціна формується під впливом попиту і пропозиції і може бути як вище, так і нижче номінальної вартості;

- інвестиційна — визначається за допомогою фінансових розрахунків і дозволяє інвестору у порівнянні з ринковою вартістю прийняти рішення щодо доцільності купівлі чи продажу даного цінного паперу.

Оскільки акції та облігації є найпоширенішими видами цінних паперів, слід звернути увагу на їх порівняльну характеристику з точки зору інвестора. Так, проста акція забезпечує її власнику право на участь в управлінні акціонерним товариством, а облігація не дає власнику права участі в управлінні діяльністю емітента; якщо дохід (дивіденди) по простих акціях нестабільний, то облігація забезпечує право на стабільний дохід у вигляді відсотка; акція є безстроковим цінним папером, а облігація має встановлений термін обігу; якщо акція підтверджує право власності на певну долю капіталу компанії, то власник облігації не є власником підприємства-емітента; акція — це пайовий цінний папір, а облігація — борговий і т. ін. Крім того, з точки зору інвестора акції вважаються більш прибутковими, але ризикованими цінними паперами, а облігації — більш надійними, стабільними, хоча і менш прибутковими.

3.1.4. Характеристика ощадних сертифікатів

Згідно Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" ощадний (депозитний) сертифікат — цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Тобто ощадний сертифікат — це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке підтверджує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

Ощадні сертифікати видаються:

- строкові (під певні відсотки, передбачені умовами їх розміщення, і на визначений строк) та до запитання;

- іменні та на пред'явника.

Іменні ощадні сертифікати вільному обігу не підлягають, а їх продаж іншим особам є не дійсним. Іменні ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються у бездокументарній формі, а на пред'явника — у документарній.

Зазвичай дохід за депозитним сертифікатом є відсотком, що нараховується на його номінальну вартість і виплачується під час пред'явлення сертифікату до банку, що його емітував.

Таким чином, на відміну від звичайного ощадного рахунку, вкладник отримує сертифікат, який є своєрідним борговим зобов'язанням банку. Характерна відмінність ощадних сертифікатів від інших цінних паперів полягає у можливості дострокового повернення депонованих коштів (з нижчим відсотком і якщо це обумовлено умовами випуску), а також тому, що ощадні сертифікати можуть використовуватись у якості засобу платежу.

З точки зору інвестора сертифікати до запитання — більш ліквідні, а строкові — більш прибуткові, оскільки по них встановлюються більш високі відсотки.

3.1.5. Характеристика векселів

3.1.6. Характеристика інвестиційних сертифікатів