Розділ «15.4. Інвестиційний клімат держави та фактори, що його формують»

Під інвестиційним кліматом держави розуміють сукупність політичних, соціально-економічних, фінансових, культурно-історичних, організаційно-правових і географічних факторів, що притаманні певній країні, і обумовлюють інвестиційну діяльність вітчизняних та іноземних інвесторів. Тобто інвестиційний клімат — це сукупність факторів, які враховують потенційні інвестори при прийнятті рішення щодо інвестування.

Інвестиційний клімат держави — це сукупність політичних, правових, економічних факторів, які забезпечують інвестиційну діяльність вітчизняних та іноземних інвесторів. На інвестиційний клімат держави чинять вплив багато факторів, вирішальне значення серед яких мають політична стабільність, ступінь втручання уряду в економіку, відношення до вітчизняних та іноземних інвестицій (політико-економічні фактори); наявність чи відсутність природних ресурсів, демографічна ситуація, географічне положення (ресурсо-економічні фактори); рівень та динаміка ключових макроекономічних показників (загальноекономічні фактори).

До основних факторів, що формують інвестиційний клімат, відносять:

1) політичну волю адміністрації (створення загальних умов інвестиційної діяльності, валютне регулювання, стабілізація національної валюти, забезпечення інвестиційного рейтингу держави чи регіону);

2) правове поле інвестиційної діяльності ;

3) стан інвестиційного ринку (функціонування фондових бірж, наявність інфраструктури тендерів);

4) статус іноземного інвестора (режим іноземного інвестування, умови реєстрації іноземних інвестицій і спільних підприємств, наявність вільних економічних зон);

5) стан фінансово-кредитної системи (інвестиційна діяльність банків, рівень цієї діяльності, рівень розвитку системи небанківських фінансово-кредитних установ);

6) рівень розвитку продуктивних сил;

7) рівень розвитку інвестиційної сфери (рівень розвитку будівельного комплексу, система матеріально-технічного забезпечення інвестицій, умови комплектування обладнання);

8) інвестиційну активність населення (виконання державної програми приватизації, зміна структури форм власності, мотивація дій індивідуальних інвесторів).

Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залишається стратегічно важливим завданням, від реалізації якого залежать динаміка соціально-економічного розвитку й можливість модернізації національної економіки. Поштовхом до нарощування інвестицій має стати створення сприятливих умов для дії ринкових регуляторів: формування стабільного правового поля, захисту прав власності, зниження податкового тиску на підприємства, розвиток системи ринків і ринкових інструментів, розвиток інформаційної інфраструктури ринку.

16 травня 2008 р. Україна підтвердила свій європейський вибір, приєднавшись до системи угод СОТ, які спрямовані на скасування тарифних і нетарифних бар'єрів у міжнародній торгівлі товарами й послугами і набувши статусу 152-го члена Світової Організації торгівлі. До цієї системи угод входить і ТРІМС (угода про інвестиційні заходи, пов'язані з торгівлею), яка скасовує кількісні обмеження в цій сфері, забороняє деякі інвестиційні заходи (вимоги місцевого компонента виробництва, балансування імпорту й експорту підприємств з іноземними інвестиціями, регулювання напрямів і обсягів експорту й імпорту такими підприємствами). Митна лібералізація ставок ввізного мита на м'ясо, молоко й молочні продукти, борошняно-круп'яні вироби, рибу, алкогольні й безалкогольні напої, тютюн і вироби з нього, а також на автомобільну продукцію дозволяє розвиватися конкуренції й сприятиме збільшенню іноземних інвестицій.

Чи не найвагомішим фактором, який впливає на інвестиційний клімат у державі, є її податкова система. В Україні фіскальне середовище знаходиться у стані реформування, про що свідчить доволі довге очікування прийняття нового Податкового кодексу. Відповідно до Концепції реформування податкової системи України, основним завданням реформування оподаткування є зниження податкового навантаження на економіку. Обравши європейський шлях розвитку, Україна взяла на себе зобов'язання наблизити законодавство про непряме оподаткування і оподаткування підприємств до норм і стандартів податкового права ЄС (Ст. 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтовариствами й Україною). За час дії Угоди зроблені важливі кроки в цьому напрямку. У сфері непрямого оподаткування враховано основні вимоги базових нормативних актів Євросоюзу — Директиви Ради 2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість і Директиви Ради 92/12/ЄЕС про загальну систему зберігання, обігу й моніторингу за підакцизними товарами. Водночас податкова система України будується з урахуванням податкових норм права ГАТТ/СОТ та інших міжнародних організацій — Організації економічного співробітництва й розвитку, Організації Об'єднаних Націй тощо.

І все ж нормативно задекларовані принципи іноземного інвестування в Україну й практика їх реалізації свідчить про наявність певних прогалин, через які інвестори не поспішають відкрито структурувати свої інвестиції безпосередньо в рамках українського законодавства й податкової системи.

Законами України "Про інвестиційну діяльність", "Про режим іноземного інвестування", "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження", "Про інститути спільного інвестування" забезпечуються досить пристойні умови здійснення інвестування.

Так, в Україні існують державні гарантії захисту інвестицій незалежно від форм власності. Крім того, задекларовано відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду й моральну шкоду, завданих внаслідок дій, бездіяльності або не належного виконання державними органами України чи посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо іноземного інвестора.

Повернення інвестиції іноземному інвестору в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів із цих інвестицій у грошовій чи товарній формі у випадку припинення інвестиційної діяльності, теж є практикою європейського рівня. Також українським законодавством передбачено застосування національного режиму валютного регулювання й справляння податків на території України до суб'єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм і часу їх внесення.

Важливим є й уникнення подвійного оподаткування прибутку нерезидента. За наявності міжнародного договору України про усунення подвійного оподаткування доходів, ратифікованого Верховною Радою України, сплачені за кордоном суб'єктами господарської діяльності суми податків на прибуток, отриманий із іноземних джерел, зараховуються під час сплати податку на прибуток в Україні.