Розділ «3.4. Управління інвестиційним портфелем»

3.4.1. Поняття та принципи формування інвестиційного портфеля

Під інвестиційним портфелем розуміють цілеспрямовано сформовану сукупність об'єктів реального та фінансового інвестування для здійснення інвестиційної діяльності відповідно до обраної стратегії. Більшість інвесторів обирають для здійснення інвестування більше одного фінансового інструменту.

Інвестиційний портфель підприємства — це сукупність інвестиційних активів підприємства, зібраних у відповідності з його інвестиційною політикою, які управляються як єдине ціле (з єдиної точки зору). Тобто під інвестиційним портфелем розуміють сукупність інструментів, відібраних для вкладення коштів відповідно до стратегічних настанов інвестора.

Портфель цінних паперів — це цілеспрямовані вкладення в цінні папери з метою управління ними як єдиним цілим. У портфель можуть входити цінні папери одного типу (акції) або різні інвестиційні цінності (акції, облігації, ощадні сертифікати тощо). Таким чином портфель цінних паперів — це сукупність зібраних воєдино різних фінансових цінностей, які служать інструментом для досягнення конкретної мети інвестора.

Головною метою формування інвестиційного портфеля є реалізація політики фінансового інвестування підприємства шляхом підбору найбільш дохідних та безпечних фінансових інструментів.

Початок сучасної портфельної теорії було покладено революційною роботою Гаррі Марковіца у 1952 році (H.P.Markowitz. Portfolio Selection. Journal of finance 1, 1952, p. 77-91). Результати Марковіца були розвинуті та доповнені не менш відомими роботами Джеймса Тобі-на, Вільяма Шарпа та інших дослідників.

Важливість цих розробок для сучасної економіки та фінансів підкреслює Нобелівська премія з економіки, якої були удостоєні Гаррі Марковіц, Джеймс Тобін та Вільям Шарп, в першу чергу, за розвиток сучасної портфельної теорії.

У відповідності з розробленою американським вченим Гаррі Марковіцем (1952 р.) портфельною теорією, інвестор вкладає свій капітал у різноманітні види активів. При вкладенні коштів у цінні папери кожен інвестор прагне до максимальної доходності портфеля, але доход завжди прямо пропорційний ризику, на який готовий йти інвестор. Тому мета будь-якого інвестора — знайти найбільш прийнятне сполучення цих факторів.

Головною метою формування інвестиційного портфеля є реалізація політики фінансового інвестування підприємства шляхом підбору найбільш дохідних та безпечних фінансових інструментів.

Процес формування портфеля цінних паперів здійснюється після того, як конкретизовано цілі формування інвестиційної стратегії, визначені пріоритети формування інвестиційного портфеля та оптимізовано пропорції інвестиційних ресурсів у розрізі окремих видів портфелів.

Основними етапами формування портфелю цінних паперів є:

1. вибір оптимального типу портфеля;

2. оцінка прийнятного співвідношення ризику та доходності;

3. визначення початкового складу портфеля;

4. вибір схеми управління портфелем.

Кожний інвестор формує свій портфель цінних паперів виходячи з власних міркувань та уподобань. Разом з тим виділяють основні принципи, що лежать в основі формування будь-якого інвестиційного портфеля.

1) Одним з основних принципів інвестування є доходність, тобто можливість отримання інвестором певних доходів у майбутньому, які складаються з курсової різниці та дивідендів чи процентів по даним цінним паперам.

Основним показником при визначенні доходності тих чи інших цінних паперів є ставка дивіденду (процента) компанії, яка визначається відношенням чистого прибутку акціонерного товариства, що йде на виплату доходів по цінних паперах, до Статутного фонду цього акціонерного товариства (виражена у відсотках). Після цього ставка дивіденду співставляється з середньою процентною ставкою по довгостроковим вкладам населення і депозитам підприємств. Якщо відношення цих двох показників менше одиниці, то доходність таких цінних паперів буде недостатньою і це приведе до відтоку інвесторів.

Доходність власника цінних паперів за певний період часу можна визначити відношенням загальної суми доходу, що складається з дивіденду (чи проценту) і курсової різниці, до ціни купівлі цього цінного паперу.