Розділ «ТЕМА 9. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ»

Ціна фінансового лізингу як елемента капіталу повинна враховувати особливості формування лізингових платежів. Вони залежать не тільки від розміру відсотка за кредит, методу нарахування амортизації, лізингового відсотка, розміру авансу, а й від терміну лізингової угоди. Використовуючи порівняльну оцінку різних джерел фінансування, лізингові платежі повинні розраховуватися виходячи з умов лізингового договору на термін служби об'єкту лізингу (без авансу), сформованих на ринку відсотків за кредитом і лізингових відсотків лізингодавця. Крім того, необхідно враховувати, що лізингова ставка включає дві складові: а) поступове повернення суми основного боргу (він являє собою річну норму амортизації активу, залученого на умовах фінансового лізингу, у відповідності з яким після його оплати він передається у власність орендарю); б) вартість безпосереднього обслуговування лізингового боргу. Таким чином, формулу для розрахунку ціни джерела "фінансовий лізинг" можна представити:

де Цфл — ціна позикового капіталу, залученого на умовах фінансового лізингу, %;

ЛС — річна лізингова ставка, %;

НА — річна норма амортизації активу, залученого на умовах фінансового лізингу, %;

Вфл — рівень витрат по залученню фінансового лізингу до об'єкту лізингу, виражений десятковим дробом.

Ціна залучення додаткового капіталу за рахунок емісії привілейованих акцій визначається з врахуванням фіксованого розміру дивідендів, що визначений заздалегідь. Це значно спрощує процес визначення ціни даного елементу капіталу, оскільки обслуговування зобов'язань за привілейованими акціями багато в чому співпадає з обслуговуванням зобов'язань по позиковому капіталу. Проте істотна відмінність полягає у тому, що виплати по обслуговуванню позикового капіталу відносять на витрати (собівартість) й тому виключені із складу оподатковуваного прибутку, а дивідендні виплати за привілейованими акціями здійснюються за рахунок чистого прибутку підприємства, тобто не мають "податкового щита". Крім того, до уваги слід приймати витрати на емісію акцій. З врахуванням цих особливостей ціна додатково залученого капіталу за рахунок емісії привілейованих акцій розраховується за формулою:

де Цпр — ціна власного капіталу, залученого шляхом емісії привілейованих акцій, %;

Дпр — сума дивідендів, що передбачені до виплати у відповідності до контрактних зобов'язань емітента;

Кпр — сума власного капіталу, що залучається шляхом емісії привілейованих акцій;

Ве — рівень витрат на емісію акцій до загального обсягу емісії, виражений десятковим дробом.

Розрахунок ціни додаткового капіталу, залученого шляхом емісії простих акцій (додаткових паїв), здійснюється за формулою:

де Цпа — ціна власного капіталу, залученого шляхом емісії простих акцій (додаткових паїв), %;

Ка — кількість додатково емітованих акцій;

Дпа — сума дивідендів, виплачених на одну просту акцію у звітному періоді (або виплат на одиницю паїв), %;

ПВТ — плановий темп виплат дивідендів (відсотків за паями), виражений десятковим дробом;

Кпа — сума власного капіталу, що залучається шляхом емісії простих акцій (додаткових паїв);

Ве — рівень витрат на емісію акцій (додаткових паїв) до загального обсягу емісії, виражений десятковим дробом.

Склад та співвідношення окремих джерел інвестиційних ресурсів у їх загальній вартості характеризують структуру капіталу. Зміни у структурі капіталу пов'язані з коливаннями частки окремих джерел інвестиційних ресурсів. Оскільки ціна ресурсів із різноманітних джерел фінансування неоднакова, це викликає і коливання середньої ціни капіталу.

9.4. Оптимізація структури інвестиційних ресурсів

У процесі розробки стратегії фінансування інвестицій важливо не просто визначити можливі джерела і методи фінансування, а й забезпечити оптимальну структуру інвестиційних ресурсів.