Розділ «6. АВТОМАТИЗОВАНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ОБРОБЛЕННЯ, УПРАВЛІННЯ ТА АНАЛІЗУ ІНФОРМАЦІЇ»

1. Технологія "клієнт-сервер";

2. Технологія спільного використання ресурсів у межах глобальних мереж;

3. Технологія універсального користувацького спілкування у вигляді електронної пошти.

Основна форма взаємодії ПК у мережі – це "клієнт–сервер". Зазвичай один ПК у мережі'володіє інформаційно-обчислювальними ресурсами (як-от: процесори, файлова система, поштова служба, служба друку, бази даних), а решта ПК користуються ними; як зазначалося, комп'ютер, що управляє тим або іншим ресурсом, прийнято називати сервером цього ресурсу, а комп'ютер, що бажає ним скористатися, – клієнтом. Якщо ресурсом є бази даних, то говорять про сервер баз даних, призначення якого – обслуговувати запити клієнтів, пов'язані з опрацюванням даних; якщо ресурс – файлова система, то ведуть мову про файловий сервер, або файл-сервер, і т. інш.

Технологія "клієнт-сервер" стає більш поширеною, але реалізація технології в конкретних програмних продуктах істотно розрізняється.

Один із основних принципів технології "клієнт -сервер" полягає в поділі операцій опрацювання даних на три групи, що мають різну природу:

Перша група – це введення і відображення даних.

Друга група – об'єднує прикладні операції опрацювання даних, характерні для рішення задач даної предметної області.

До третьої групи – належать операції збереження й управління даними (базами даних або файловими системами).

Відповідно до цієї класифікації в будь-якому технологічному процесі можна виділити програми трьох видів:

1) програми подання, що реалізують операції першої групи;

2) прикладні програми, що підтримують операції другої групи;

3) програми доступу до інформаційних ресурсів, що реалізують операції третьої групи.

Відповідно до цього виділяють три моделі реалізації технології "клієнт – сервер":

1) Модель доступу до віддалених даних (RemoteData Access – RDA);

2) Модель серверу бази даних (DataBase Server – DBS);

3) Модельсерверудодатків (Application Server – AS).

Сьогодні проблема доступу користувачів до віддалених баз даних, може вирішуватися за допомогою створення та використання локальних і глобальних мереж передачі даних, а також надання відповідного доступу до баз даних користувачам. Зокрема SQL- технології забезпечують віддалений доступ до баз даних.

Ядром будь-якої бази даних є її прикладна частина, що складається із сервера БД, джерел даних та мережевого програмного забезпечення для підключення клієнта в мережу. На сьогодні, поширеними та ефективними є такі сервери БД: Oracle, Informix, Sybase, Interbase тощо. Сервер БД створюється на робочому місці адміністратора БД, а клієнти отримують відповідний доступ до таблиць згідно з посадовими обов'язками та своїм статусом. Прикладна частина розміщується на сервері разом із даними БД. Користувачами прикладної частини БД є адміністратори БД, програмісти – розробники автоматизованих систем, аналітики, системні адміністратори.

Інтерфейсна частина – це програмне забезпечення, що використовується на робочому місці користувача, тобто це певна складова частина автоматизованої системи, яка розроблена для вирішення проблем даного користувача. Інтерфейсна частина може бути розроблена будь-яким розробником на різних мовах програмування (наприклад: C++, Паскаль, Delphi тощо). Інтерфейсна частина розміщується на комп'ютерах кінцевих користувачів, а саме: операторів введення даних, бухгалтерів, операціоністів, фінансистів, економістів тощо.