Проблеми мобілізації доходів місцевих бюджетів: вітчизняний і зарубіжний досвід

Муніципальні фінанси
Доходи2007 р.2008 р.2009 р.2010 р.2011 р.2012 р.
Всього неподаткових надходжень, у т. ч.:6441,47689,47759,18769,210915,912631.7
Доходи від власності та підприємницької діяльності667,01057,9916,5929,0401.8608,2
Адміністративні збори і доходи від некомерц. продажу782,81049,61086,5999.31905,81738,2
Інші неподаткові надходження527,8413,9206,2210,6342,6795,7
Власні надходження бюджетних установ4463,75167,95549,96630,48265,79493,6
Всього доходів107050,5137455,3134559,4159397,1181530,4225273,5

У досліджуваний період малу частку в структурі доходів місцевих бюджетів займали неподаткові надходження (табл. 3.12). їх збільшення з 6441,4 млн.грн. у 2007 р. до 12635,7 млн.грн. в 2012 р. пов'язане зі зростанням обсягу адміністративних зборів і доходів від некомерційного продажу на 955,4 млн. грн., або в понад два рази, власних надходжень бюджетних установ – на 5029,9 млн. грн., або у стільки ж разів, інших неподаткових надходжень – на 267,9 млн. грн., або 50,8%. Разом з тим обсяг доходів від власності та підприємницької діяльності зменшився на 58,8 млн. грн., або 8,8%. Такий механізм формування бюджетних доходів не забезпечував фінансову незалежність місцевого самоврядування.

У 2012 р. за рахунок власних надходжень бюджетних установ було мобілізовано 9,5 млрд, грн., або 75,1% від загального обсягу неподаткових надходжень. Ці надходження являють собою сукупність коштів, отриманих бюджетними установами як плату за надання послуг, виконання робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації продукції або іншої діяльності. Як свідчать статистичні дані, в структурі власних надходжень бюджетних установ надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно законодавства, становили 4,1 млрд, грн., або 43,2%, а інші джерела власних надходжень бюджетних установ – 5,4 млрд, грн., або 56,8%.

Надходження доходів від операцій з капіталом до місцевих бюджетів України за 2007-2012 pp.<sup><a class=[1]" width="339" height="176" decoding="async" loading="lazy"/>

Рис. 3.4. Надходження доходів від операцій з капіталом до місцевих бюджетів України за 2007-2012 pp.[1]

На відміну від неподаткових надходжень до місцевих бюджетів, доходи від операцій з капіталом мали тенденцію до зменшення з 4,6 млрд.

грн. у 2007 р. до 1,8 млрд. грн. в 2012 р. (рис. 3.4). Проте органами місцевого самоврядування було заплановано мобілізувати близько 2,6 млрд. грн. даного джерела, чого не вдалося досягнути через невиконання плану з доходів від продажу основного капіталу (майна, що належить Автономній Республіці Крим та майна, яке перебуває в комунальній власності на 398,3 млн. грн., або 34,6%) і коштів від продажу землі (несільськогосподарського призначення до розмежування земель державної та комунальної власності на 478,4 млн. грн., або 35,2%).

Таким чином, діюча в нашій державі система фінансового забезпечення місцевого самоврядування потребує вдосконалення відповідно до загальноприйнятих принципів, закладених у Європейській хартії місцевого самоврядування. Найефективніше вирішення даних проблем можна здійснити тільки шляхом структурного реформування муніципальних фінансів. У цьому контексті показовий приклад розвинутих держав світу, де територіальні громади, що опираються на власні фінансові ресурси, є стабілізатором суспільно-політичного ладу в державі.

За рівнем податкової незалежності Україна значно поступається більшості унітарним і федеративним державам, особливо Австрії, Іспанії, Люксембургу, Фінляндії, Франції, Швейцарії, Швеції та іншим, де органи місцевого самоврядування наділені широкими податковими повноваженнями (табл. 3.13).

Таблиця 3.13

Рівень податкової незалежності органів місцевого самоврядування

ДержавиРівень податкової незалежності
Органи місцевого самоврядування встановлюютьПропорція розподілу доходівВищестоящі органи влади визначають ставки та базу оподаткування
Ставки і базу оподаткуванняТільки ставкиТільки базу оподаткуванняВизначають органи місцевого самоврядуванняЗмінюють зі згоди органів місцевого самоврядуванняЗафіксована в законодавствіВизначає центральний уряд
Федеративні держави:
Австрія911--80---
Бельгія1384---2І-
Німеччина152--47---
Швейцарія-97---3--
Унітарні держави:
Великобрит.-100------
Данія-96---4--
Ісландія892------
Іспанія3351--16---
Нідерланди_100------
Норвегія-5---І94-
Польща-451-54---
Португалія4914-----37
Угорщина-30----70-
Фінляндія-89---11--
Чехія253--90--
Швеція496------

Аналіз табл. 3.13 дає змогу зробити наступні висновки щодо рівня податкової незалежності в європейських державах:

• по-перше, органи місцевого самоврядування тільки у 8 країнах-членах ЄС мають повноваження щодо встановлення ставок місцевих податків і зборів, а також визначення бази їх оподаткування. Для них же характерна низька питома вага локальних податкових надходжень. Аналогічні коментарі можуть бути зроблені щодо муніципалітетів Іспанії та Португалії, де органи місцевого самоврядування опираються на надходження від податку на нерухомість;

• по-друге, органи місцевого самоврядування більшості європейських держав повною мірою контролюють повноваження щодо встановлення граничних розмірів ставок місцевих податків і зборів. Наприклад, у Бельгії, Великобританії, Данії, Ісландії, Нідерландах, Фінляндії, Швейцарії та Швеції понад 84% податкових надходжень до місцевих бюджетів формують за рахунок тих платежів, ставки яких встановлюють органи місцевого самоврядування. Натомість у Норвегії, Польщі, Угорщині та Чеській Республіці даний показник не перевищує 45%;

• по-третє, у федеративних державах ЄС використовують процедуру розподілу локальних податкових надходжень за схемою "місцева влада – влада штату" (натомість у державах з унітарним устроєм між органами місцевого самоврядування та центральними органами державного управління). Щоправда, в жодній з держав пропорцію розподілу загальних податкових надходжень до місцевих бюджетів не визначають органи місцевого самоврядування;

• по-четверте, у 4 країнах-членах ЄС пропорція розподілу локальних податкових надходжень може бути змінена тільки зі згоди органів місцевого самоврядування. Наприклад, в Австрії за рахунок такої податкової схеми справляють близько 80% локальних податкових платежів, у Німеччині та Польщі – біля 50%, в Іспанії – 16%;

• по-п'яте, пропорцію розподілу локальних податкових надходжень визначають у нормативно-правовому полі 6 європейських держав, але сфера її застосування проявляється тільки в Чеській Республіці (90% податкових надходжень до місцевих бюджетів). Тільки в Португалії центральний уряд може встановлювати граничні розміри ставок місцевих податків і зборів та визначати базу їх оподаткування (37% податкових надходжень до місцевих бюджетів).

Для більшості європейських держав характерною є також множинність місцевих податків і зборів. Вона – результат здійснення такої податкової політики, яка має оптимально поєднувати дві мети: створення сприятливого податкового клімату для господарської діяльності (верхня межа місцевого оподаткування) й ефективно розв'язувати низку соціальних проблем (нижня межа місцевого оподаткування). При цьому зарубіжні дослідники податкових фінансів по-різному трактують оптимальну конфігурацію податкової системи на муніципальному рівні.

Скажімо, проф. Н. Калдор (Кембриджський університет, Великобританія) підкреслив, що оподаткування сільськогосподарського сектора економіки – найнеобхідніша передумова ефективного розвитку місцевого оподаткування. Відтак інші вчені-економісти наголошують на справлянні особистих та корпоративних податків із доходів. Американський науковець У.В. Хеллер (Вінсконсінський університет, США) відстоював протилежну точку зору, пов'язану з їх обмеженою роллю для органів місцевого самоврядування в державах із ринковими методами господарювання.

Серед усіх місцевих податків і зборів у країнах-членах ЄС з усталеними традиціями місцевого самоврядування панівне місце належить податку з доходів фізичних осіб (наприклад, у Данії, Норвегії, Фінляндії та Швеції його питома вага становить майже третину доходів місцевих бюджетів). З одного боку, специфікою даного платежу є те, що його вважають справедливим відповідно до принципу податкоспроможності населення, а з іншого – до нього можуть бути застосовані прогресивні податкові ставки для осіб, котрі отримують високі доходи.

Питання до оподаткуванням доходів фізичних осіб виникають тоді, коли працівники живуть на одній території та працюють на іншій. І хоча більшість суспільно значимих благ і послуг надають громадянам за місцем їх проживання, даний платіж зручніше справляти за місцем роботи (у таких випадках доцільно застосовувати різні методи перерозподілу податкових надходжень). На думку координатора Програми сприяння Парламенту України університету Індіани (США) В.А. Пігенка: "Ця проблема не так гостро стоїть, коли оподаткування здійснюється не муніципалітетами, а проміжними рівнями урядування, наприклад, штатом або провінцією, адже людей, що живуть і працюють у різних штатах, у них відносно менше"[8].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Муніципальні фінанси» автора Кириленко О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проблеми мобілізації доходів місцевих бюджетів: вітчизняний і зарубіжний досвід“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Теоретичні засади муніципальних фінансів

  • Виникнення і розвиток вчення про муніципальні фінанси

  • Функції муніципальних фінансів

  • Міжнародні принципи організації муніципальних фінансів

  • Розділ 2. Бюджети місцевого самоврядування як основа муніципальних фінансів

  • Принципи організації місцевих бюджетів

  • Бюджети місцевого самоврядування в складі бюджетної системи

  • Роль локальних бюджетів у соціально- економічному розвитку муніципалітетів зарубіжних країн

  • Розділ 3. Формування доходів бюджетів місцевого самоврядування

  • Теоретичні основи місцевого оподаткування

  • Механізм справляння місцевих податків і зборів

  • Проблеми мобілізації доходів місцевих бюджетів: вітчизняний і зарубіжний досвід
  • Розділ 4. Система видатків бюджетів місцевого самоврядування

  • Планування видаткової частини бюджетів місцевого самоврядування

  • Організація фінансування видатків бюджетів місцевого самоврядування

  • Зарубіжний досвід використання коштів місцевих бюджетів

  • Розділ 5. Вплив міжбюджетних відносин на муніципальні фінанси

  • Бюджетний федералізм як форма організації міжбюджетних відносин

  • Види міжбюджетних трансфертів та їх характеристика

  • Необхідність фінансового вирівнювання територій

  • Розділ 6. Організація бюджетного процесу на муніципальному рівні

  • Характеристика стадій бюджетного процесу на муніципальному рівні

  • Повноваження учасників бюджетного процесу

  • Організація бюджетного процесу на локальному рівні за кордоном

  • Розділ 7. Теорія і практика муніципального кредиту

  • Надання позик місцевим бюджетам за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку

  • Порядок надання місцевих гарантій

  • Муніципальний борг та особливості управління ним

  • Особливості функціонування муніципальних банків

  • Вітчизняний і зарубіжний досвід розвитку муніципального кредиту

  • Розділ 8. Особливості організації фінансів підприємств комунального господарства

  • Фінансове планування на підприємствах комунального господарства

  • Оцінювання фінансового стану підприємств комунального господарства

  • Зарубіжний досвід функціонування підприємств муніципального господарства

  • Розділ 9. Управління муніципальними фінансами

  • Система казначейського обслуговування місцевих бюджетів

  • Участь громадськості в управлінні фінансами на місцевому рівні

  • Організація управління муніципальними фінансами за кордоном

  • Розділ 10. Організація фінансового контролю на муніципальному рівні

  • Повноваження органів державної та місцевої влади в сфері фінансового контролю

  • Громадський контроль і його роль в управлінні муніципальними фінансами

  • Зарубіжний досвід фінансового контролю на локальному рівні

  • Термінологічний словник