Розділ 7. Операції із залучення та розміщення валютних коштів

Ставка Euribor або Libor це процентна ставка продавця на Европейскому та Лондонському міжбанківських ринках депозитів у EUR або USD відповідно.

LIBOR - означає лондонську міжбанківську ставку, що пропонується по депозитах в доларах США на строк, який відповідає по терміновості відповідному періоду дії ставки LIBOR. Розмір ставки LIBOR визначається станом на 11:00 лондонського часу за два дні, які є робочими днями для банків Києва, Нью-Йорка та Лондона, до початку відповідного Періоду дії ставки LIBOR. Ставки LIBOR котируються для британських фунтів, доларів США, євро, швейцарських франків та японських єн. У плаваючих процентних ставках LIBOR використовується як база, до якої додаються базисні пункти (basis points - b.p). Сто базисних пунктів дорівнюють одному проценту, тобто 1 b.p = 0,01 %. Наприклад, банк котирує ставку розміщення доларів США у такий спосіб:

USD 6m LIBOR + 75 b.p (шестимісячна ставка LIBOR + 0,75 %).

EURIBOR - Європейська міжбанківська ставка пропозиції (European Interbank Offered Rate, Euribor) - середньозважена процентна ставка по міжбанківським кредитам, наданим в євро. Визначається за підтримки Європейської банківської федерації, що представляє інтереси 4500 банків країн Євросоюзу, а також Ісландії, Норвегії, Швейцарії и Асоціації фінансових ринків. Розрахунок і публікація ставки виконується щоденно в 11:00 СЕТ на основі даних від провідних банків. Підрахунок ставки виконується для різних строків - від 1 тижня до 12 місяців.

Для доларів США як база плаваючої ставки може використовуватися так звана базисна ставка прайм рейт (prime rate). Це ставка за короткостроковими комерційними позиками першокласним позичальникам, що її котирують найбільші американські банки. Якщо позика в американських доларах здійснюється за межами США, то звичайно використовується ставка LIBOR. Також як база можуть бути використані: ставка FIBOR (Frankfurt Interbank Offered Rate) та інші.

7.3. Котирування процентних ставок. Сторони котирування

Зазвичай депозитна ставка подається у вигляді двостороннього котирування:

- ставка залучення - ставка, під яку банк, що здійснює котирування, залучає ресурси на певний період (bid);

- ставка розміщення - ставка, за якою банк пропонує ресурси на певний період (offer, ask).

Припустимо:

bid offer USD 1 week = 7.75 7.93

Тут bid - ліва сторона котирування, або ставка залучення. За цією ставкою банк залучає кошти в депозит на даний період.

Offer (або ask) - права сторона котирування, або ставка розміщення. За ставкою offer банк пропонує до розміщення грошові кошти на даний період.

Іноді банки можуть котирувати лише одну сторону: bid - у разі різкої потреби коштів у даній валюті на даний термін, і, як правило, це котирування вище за середньоринкове; offer- уразі наявності надлишкових коштів у даній валюті.

Приклад:

Це означає, що комерційний банк залучає долари США строком на один місяць під 7 % річних, а розмішує, відповідно, під 8 %.

Банк, що здійснює котирування, бере на себе зобов'язання залучити або розмістити депозит під дану процентну ставку. Якщо ж він установлює довідкові ставки, то він має попереджати своїх контрагентів, що цей рівень ставок є індикативним (тобто лише довідковим). Інакше ставки, що були прокотирувані, розглядаються як тверді умови, обов'язкові для виконання.

Різниця між ставками bid та offer називається спредом (spread), вона є джерелом прибутку банку, що здійснює котирування.

На розмір спреду та значення ставок bid та offer впливають такі чинники:

- статус банку, що здійснює котирування: великі банки маркетмейкери можуть дозволити собі котирувати незначний спред і одержувати прибуток за рахунок великих обсягів залучення та розміщення коштів. Дрібні банки з незначним обсягом операцій змушені котирувати більш низькі ставки залучення та більш високі ставки розміщення ресурсів;