Розділ 10. Міжнародні розрахунки

10.1. Поняття і види міжнародних розрахунків

Сучасна світова економіка характеризується значною інтегрованістю. У зв'язку з цим стає поширеною співпраця між суб'єктами підприємництва, розташованими у різних країнах. Одним з основних моментів у здійсненні зовнішньоекономічних договорів є взаєморозрахунки між сторонами - резидентами різних країн, які через їх специфіку прийнято називати міжнародними розрахунками.

Міжнародні розрахунки - це грошові розрахунки між установами, підприємствами, банками та окремими особами, пов'язані з рухом товарно-матеріальних цінностей та послуг у міжнародному обороті. Міжнародні розрахунки охоплюють торгівлю товарами та послугами, а також некомерційні операції, кредити й рух капіталів між країнами, у тому числі відносини, пов'язані з будівництвом об'єктів за кордоном і наданням економічної допомоги країнам. Переважна частина міжнародних розрахунків здійснюється безготівковим шляхом. Посередниками при цьому виступають, як правило, великі банки, в яких відкриті відповідні рахунки учасників зовнішньоторговельних операцій.

Основними суб'єктами міжнародних розрахунків є експортери та імпортери, а також банки, що їх обслуговують. При цьому провідна роль у міжнародних розрахунках належить банкам. Діяльність банків у сфері міжнародних розрахунків регулюється національним законодавством, правилами, що склалися у світі, окремими міжбанківськими угодами.

Основні функції банків та їх послуги, надані підприємствам-суб'єктам ЗЕД, наступні:

- продаж і купівля для клієнтів іноземної валюти;

- надання позик в іноземній валюті;

- участь в інкасуванні платежів з-за кордону;

- участь в платежах клієнтів іноземним партнерам;

- ведення валютних рахунків клієнтів;

- ведення власних валютних рахунків у банках-кореспондентах за кордоном;

- надання послуг по документарному акредитиву;

- облік переказних векселів, що підлягають оплаті за кордоном;

- надання клієнту комерційної інформації, що являє для нього інтерес;

- інші.

Міжнародні розрахунки здійснюються крупними банківськими установами. Ступінь їх впливу в міжнародних розрахунках залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв'язків країни базування, застосування нею національної валюти, спеціалізації, фінансового положення, ділової репутації, мережі банків-кореспондентів. У зв'язку з цим з організаційно-технічного погляду міжнародні розрахунки - це регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Міжнародні розрахунки мають наступні особливості:

- по-перше, на відміну від внутрішніх, регулюються не тільки національними нормативними і законодавчими актами, але і міжнародними законами, банківськими правилами та звичаями, такими як, наприклад. Уніфікований чековий закон, затверджений Женевською конвенцією в 1931 р.; Уніфікований закон про перевідний! простий вексель, прийнятий Женевською вексельною конвенцією в 1930 р.; Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів, остання публікація яких (№ 500) видана Міжнародною торгівельною палатою (МТП) в 1993 р.; Уніфіковані правила для інкасо, остання редакція яких вступила в силу з 1 січня 1979 р. (публікація МТП № 322); Уніфіковані правила для контрактних гарантій, видані МТП в 1978 р. (публікація №325); Уніфіковані правила для гарантій, які підлягають оплаті за вимогою, видані МТП 1992р. (публікація № 458), та інші, які регулюють окремі форми і способи міжнародних розрахунків, визначають характер взаємовідносин учасників розрахункових операцій. Подібний розмах уніфікації міжнародних розрахунків з боку світового співтовариства викликаний інтернаціоналізацією господарських зв'язків, збільшенням обсягів міжнародних торговельних угод і, внаслідок цього, розрахунків, універсалізацією банківських операцій;

- по-друге, міжнародні розрахунки здійснюються в різних валютах, тому, з одного боку, на їх ефективність впливає динаміка валютних курсів. З другого боку, нормальне функціонування міжнародних товарно-грошових відносин можливо лише за умови вільного обміну національної валюти на валюти інших країн, безперешкодного руху грошей. Отже, найбільш ефективне включення тієї чи іншої країни в міжнародний розподіл праці і міжнародні торговельні розрахунки можливе лише на основі конвертованої валюти;