Розділ 14. Валютний арбітраж та спекуляції

14.1. Поняття та принципи валютного арбітражу

Валютний арбітраж є операцією з купівлі-продажу валюти з наступною оберненою угодою з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів. Основний принцип валютного арбітражу - купити валюту дешевше і продати її дорожче.

Розрізняють види:

I. Від кількості валюти:

- простий валютний арбітраж, здійснюваний із двома валютами;

- складний (із трьома і більш валютами);

Простий валютний арбітраж - це арбітраж, який здійснюється з двома валютами.

Складний або непрямий арбітраж - це арбітраж, що проводиться з великою кількістю валют на різних ринках. Маклер ніби піднімається східцями, обмінюючи куплену валюту на третю, четверту. Причому повернення до початкової валюти на завершальній стадії не обов'язкове.

Наприклад: 100 дол. США - 530,45злотих - 116.69 євро. х 4,868.54 рублів - 99,97 фунтів стерлінгів -154,31 дол. США.

II. Від мети проведення:

- спекулятивний;

- конверсійний валютний арбітраж.

Спекулятивний арбітраж має на меті заробити на різниці валютних курсів у зв'язку з їхніми коливаннями. При цьому вихідна і кінцева валюти збігаються, тобто угода здійснюється за схемою: євро - долар США; долар - євро.

Конверсійний арбітраж насамперед має на меті купити найбільше вигідно необхідну валюту. Фактично - це використання конкурентних котирувань різних банків на одному чи різних валютних ринках. Його можливості ширші, оскільки різниця в курсах може бути не такою великою, як при спекулятивному арбітражі, при якому вона повинна не тільки покрити маржу між курсами покупця і продавця, але і дати прибуток.

ІІІ. За технікою проведення:

o вирівнювальний арбітраж - використання цінової диференціації з метою отримання прибутку. Може бути прямим (використання курсової різниці між валютами боржника та кредитора) і непрямим (бере участь третя валюта, яка купується за дуже низьким курсом та продається замість платежу);

o процентний арбітраж - капітал спрямовується в ті країни, де існують високі процентні ставки. Цей вид арбітражу пов'язаний з операціями на ринку позичкових капіталів і передбачає дві угоди щодо:

- отримання кредиту на іноземному ринку позичкових капіталів, де ставки нижчі;

- розміщення еквівалента запозичень інвалюти на національному ринку капіталу, де процентні ставки виші. При цьому банк може укласти угоду з продажу на термін валюти позики з метою страхування від валютних ризиків (своп);