Розділ «Що робити з бібліотекою після смерті?»

Не сподівайтеся позбутися книжок

після смерті?

Ж.-Ф. де Т.: Жан-Клоде, ви сказали, що продали частину бібліотеки і не дуже засмутилися. Тепер я хотів би розпитати про долю колекцій, які ви зібрали. Творець такої колекції, такого витвору бібліофільного мистецтва, має обов’язково замислюватися про долю свого дітища після того, як уже сам не зможе ним опікуватися. Тому я хотів би, якщо ви дозволите, поговорити про долі ваших бібліотек після вашої смерті.

Ж.-К.К.: Мою колекцію справді було ампутовано, але я на диво зовсім не засмутився після продажу пакунку з добрими книжками. Навпаки — з цієї причини на мене чекав радісний сюрприз. Я довірив Жерарові Оберле частину моїх архівів з сюрреалізму, де було чимало добрих речей — рукописи, книжки з дарчими автографами. Оберле мав поволі їх продавати.

В день, коли я нарешті розплатився з боргами, я подзвонив йому, аби розпитати про стан справ із продажем архівів. І він повідомив, що досі багато речей не продано, і покупець для них так і не знайшовся. Тож я попросив усе надіслати мені назад. Минуло вже чотири роки. Забуття почало свою справу. І я віднайшов книжки, що в мене були, із замилуванням першовідкривача. Це як добрі пляшки, які я, як мені здавалося, вже давно відкоркував.

Що буде з моїми книжками після того, як я помру? Моя дружина та мої доньки вирішать. А в заповіті я роздам ті чи інші книжки деяким моїй друзям. Такий посмертний подарунок, знак, зв’язок. Для впевненості, що друг мене не зовсім забуде. От зараз я задумався, яку книжку заповів би вам. Знаю, в мене був Кірхер, якого бракує вашій колекції… але ні, його в мене вже нема.

У.Е.: Стосовно моєї колекції можу сказати, що не хочу її розпорошувати. Моя родина зможе подарувати її публічній бібліотеці чи продати на аукціоні. Там її повністю викупить який-небудь університет. Це все, що для мене важить.

Ж.-К.К.: Ну, у вас є справжня колекція. Витвір, який ви довго будували і який не хочете розбирати на запчастини. Це нормально. Вона говорить і про вас, і про ваші власні твори. Я би теж саме сказав і про себе: еклектика, що керує моїм добором книжок для власної бібліотеки, дуже промовисто говорить про мене самого. Мені все життя повторювали, що я розпорошуюся на всі боки. Моя бібліотека — за моїм образом і подобою.

У.Е.: Не знаю, чи моя бібліотека відтворює мою подобу. Я казав, що колекціоную твори, яким не вірю, тож ідеться радше про мій образ догори дриґом. Або ж, можливо, це справді моє віддзеркалення як суперечливого розуму. Моя невпевненість пов'язана з тим, що я дуже небагатьом людям показую свою колекцію. Колекціонування книжок трохи нагадує мастурбацію, це усамітнене заняття, і дуже мало людей будуть готові поділяти вашу пристрасть. Якщо у вас є гарні картини, то люди приходитимуть ними помилуватися. Але ви ніколи не знайдете людей, які б насправді цікавилися вашою колекцією старих книжок. Вони не розуміють, чому ви такого великого значення надаєте маленькій непривабливій книжечці і чому на її придбання витратили цілі роки пошуків.

Ж.-К.К.: Аби пояснити наші гріховні пристрасті, я би сказав, що з оригінальною книжкою можна мати майже такий самий зв'язок, що й і з людиною. Бібліотека — це майже як компанія, гурт живих друзів, особистостей. В дні, коли вам трохи самотньо чи сумно, можна звернутися до книжок. Вони тут. Іноді мені трапляється в під час розкопок у власній книжковій шафі знайти приховані речі, про існування яких я вже й забув.

У.Е.: Я ж і кажу, це порок, якому віддаються на самоті. Невідомо, чому, але прив’язаність, яку ми можемо відчути до книги, жодною мірою не пов’язана з її вартістю. У мене є книжки, до яких я сильно прив'язаний, хоча вони і не мають великої комерційної цінності.

Ж.-Ф. де Т.: Що являють собою ваші колекції під кутом зору бібліофіла?

У.Е.: Думаю, зазвичай плутають особисту бібліотеку та колекцію старовинних книжок. У всіх моїх будинках всього п’ятдесят тисяч книжок. Але це переважно нові книжки. Рідкісних книжок у мене всього одна тисяча двісті назв. Але і тут є нюанс. Старовинні книжки я сам вибирав (і платив за них), нові книжки я купував з необхідності сам, але серед них усе більше книг, які мені надсилають. Багато з них я роздав студентам, але чимало залишив у себе — ось і назбиралося п'ятдесят тисяч.

Ж.-К.К.: Якщо не брати до уваги мою колекцію казок і легенд, то в мене є близько двох тисяч старовинних книжок, а всього їх у моїй бібліотеці — від тридцяти до сорока тисяч. Деякі з них мене обтяжують. Але не можна так просто розлучитись із книжкою, яку для вас підписав друг, наприклад. Цей друг може якось і в гості прийти. Тож треба, аби він помітив свою книжку на видному місці.

Також є люди, що відрізають сторінку з присвятою, аби могти продати книжку на набережній Сени в букіністів. Це майже так само жахливо, як патрання інкунабул та їх посторінковий продаж. Можу уявити, що ви отримуєте книжки від усіх на світі друзів Умберто Еко!

У.Е.: Я колись давно порахував… але треба якось це актуалізувати. Я порахував ціну за квадратний метр жилплощі в Мілані поза історичним центром (бо це було би надто дорого), але і не на далекій периферії. Виявилося, що за помешкання з певними буржуазними рисами треба заплатити шість тисяч євро за квадратний метр, тобто всього це триста тисяч євро за помешкання в п’ятдесят квадратних метрів. Якщо звідти відняти розмах дверей, вікон та інші перепони, що займатимуть, скажемо так, «вертикальний» простір квартири, тобто стіни, що можуть утримати книжкові полиці, виходить всього двадцять п’ять квадратних метрів. Тобто квадратний метр коштуватиме мені дванадцять тисяч євро.

Вираховуючи найнижчу ціну на шафу з шести полиць, найдешевша, за моїми обчисленнями, коштувала б п’ятсот євро за квадратний метр. На одному квадратному метрі та шістьох полицях поміщається близько трьохсот книжок. Тобто розташування однієї книжки коштувало б мені сорок євро. Більше, ніж коштує сама книжка. Тож кожен відправник мав би додавати до бандеролі з книжками чек із їхньою ціною. А якщо ідеться про мистецьку книжку більшого формату, то тримати її вдома коштуватиме ще дорожче.

Ж.-К.К.: Те ж саме з перекладами. Що робити з п’ятьма примірниками бірманською мовою? Ви кажете самі собі, що якось зустрінете бірманця і подаруєте йому книжку. Але таких бірманців вам треба зустріти аж п’ять!

У.Е.: У мене цілий підвал завалений моїми перекладами. Я пробував розсилати їх у тюрми, сподіваючись, що в італійських тюрмах німців, французів і американців менше, ніж албанців і хорватів. Тому і надіслав переклади моїх книжок саме цими мовами.

Ж.-К.К.: Скількома мовами перекладено «Ім'я троянди»?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Не сподівайтеся позбутися книжок» автора Умберто Еко на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Що робити з бібліотекою після смерті?“ на сторінці 1. Приємного читання.