Розділ «Частина четверта і остання»

Ох, хто в світі накоїв більше дурниць, ніж співчутливі?

І що в світі породило більше страждань, ніж їхня глупота?

Горе усім, хто любить; адже найвище вони цінують своє співчуття!

Колись диявол сказав мені таке: «Навіть у Бога є своє пекло: це

його любов до людей». А недавно я чув, як він сказав: «Бог

мертвий; через своє співчуття помер Бог».

Так казав Заратустра

МЕДОВА ОФІРА

І знову над Заратустриною душею текли місяці й роки, він їх не помічав, та волосся його посивіло.

Одного дня, коли він сидів на камені перед печерою і мовчки дивився вдалину,— бо попереду виднілося море, а позаду — звивисті безодні,— його орел та змія у задумі ходили круг нього і зрештою зупинилися перед ним.

— Заратустро,—сказали вони,— ти, мабуть, виглядаєш своє щастя?

— Що мені щастя! — відповів Заратустра.— Я вже давно не прагну щастя, я прагну робити діло.

— О Заратустро,— знову озвалися орел та змія,— ти кажеш, як той, у кого забагато добра. Хіба ти не купаєшся в блакитному морі щастя?

— Ви, хитруни,— відповів Заратустра й усміхнувся,— як вдало вибрали порівняння! Але ж ви знаєте, що моє щастя тяжке і не схоже на жваве джерело: воно гнітить мене й ніяк не відчепиться, прилипло, мов та смола.

Тоді орел і змія знову задумливо обійшли круг нього і ще раз зупинилися перед ним.

— О Заратустро,— сказали вони,— так ось чому ти все чорнієш і жовкнеш, дарма що твоє волосся таке біле, що воно ніби скидається на льон? Вважай, ти прилип до смоли!

— Що ви кажете, любі мої,— сказав Заратустра, сміючись,— воістину, я дурно нарікав, ніби не можу відчепитися від смоли. Адже зі мною відбувається те саме, що й з фруктами, котрі достигають. Це мед у моїх жилах згущує кров і робить душу сумирнішою.

— Нехай і так, Заратустро,— погодилися орел та змія і підійшли ближче,— а тобі сьогодні не хочеться піднятися на високу гору? Повітря чисте і світу видно більше, ніж будь-коли.

— Так, любі мої,— відповів він,— ваша порада слушна й мені до серця: я хочу сьогодні піднятися на високу гору! Однак подбайте, щоб там я мав під рукою мед, бурштиновий, білий, добрий, свіжий, як лід, золотий стільниковий мед. Тож знайте: там, угорі, я хочу принести медову офіру.