Розділ «Частина третя»

Гаразд! Ось тут, над бурхливим морем, триматиму я терези, а за свідка, який би все бачив, беру тебе, любе мені духмяне й розлоге самотнє дерево!

Через який міст теперішнє переходить у майбутнє? Яка спонука змушує високе схилятися до ницого? І що наказує найвищому — рости далі вгору?

Терези зрівноважені й нерухомі: три важкі запитання кинув я на одну шальку, три важкі відповіді лежать на другій.

2

Ласолюбство — жало й паля для всіх одягнутих у волосяницю ненависників плоті і «світ», проклятий усіма збоченими в потойбічність: адже ласолюбство глузує і кепкує з усіх наставників облуди і блуду.

Ласолюбство — для потолочі повільний вогонь, на якому та потолоч згорає, а для поточеного дерева і для смердючого лахміття — несамовита, шалена піч.

Ласолюбство — для вільних сердець невинність і воля, сад щастя земного, щедра подяка теперішньому від усього майбутнього.

Ласолюбство — тільки для зів'ялого солодка отрута, а для того, в кого лев'яча воля,— велика сердечна наснага й святобливо збережене вино над винами.

Ласолюбство — високе знамення щастя заради вищого щастя і найвищого сподівання. Адже багатьом провіщали шлюб і навіть більше за шлюб,—

багатьом, чужішим одне одному, ніж чоловік і жінка,— а хто до решти збагнув, які чужі одне одному чоловік і жінка?

Ласолюбство — однак я хочу обгородити свої думки і навіть слова, щоб свині та мрійники не вдерлись у мої сади!

Властолюбство — вогненний бич для найтвердіших суворих сердець, жорстокі тортури, вготовані найжорстокішим для самого себе, похмуре полум'я живих вогнищ.

Властолюбство — безжальні пута, накладені на найбундючніші народи, пересмішник усілякої сумнівної чесноти, воно вміє загнуздати будь-якого коня і будь- яку гординю.

Властолюбство — землетрус, що ламає і виламує все трухляве й порожнисте; громовитий, сердитий, каральний осквернитель гробів поваплених; блискавичний знак питання біля передчасних відповідей.

Властолюбство: перед його поглядом людина повзає, гнеться, плазує і опускається нижче за гадюку і свиню — аж заволає у ній велика зневага.

Властолюбство — грізний учитель великої зневаги, котра проповідує просто у вічі містам і державам: «Геть звідси!» — поки вони самі заволають: «Пора нам забиратися!»

Властолюбство все ж принадливо підіймається до чистих і самотніх, а потім угору до вдоволених собою вершин, палаючи, мов любов, принадно обіцяючи багряні блаженства на земних небесах.

Властолюбство — та як уважати його «любством», коли високе прагне допастися влади! Воістину, не від слабості і не від жадання такі забаганки й падіння!

Щоб самотня вершина не довіку гордо самотіла, щоб гора поєдналася з долиною, а горні вітри з низинами,—

хто відшукає влучне слово, щоб охрестити й проголосити чеснотою таке прагнення! «Щедра чеснота» — так назвав колись Заратустра те, що назвати неможливо.