Розділ 5 БУТТЯ ТА ЙОГО СУБСТАНЦІЇ

Сьогодні біологи розглядають еволюційну концепцію як результат синтезу різних галузей біологічного знання. Висловлюється думка, що дарвінівська теорія еволюції — результат нібито першого синтезу. Другий синтез — об'єднання генетики та дарвінізму, внаслідок чого виникла синтетична теорія еволюції. На думку вчених, біологія прямує до третього синтезу, провідну роль в якому має відіграти молекулярна біологія.

У процесі еволюції живої матерії сформувався її особливий рівень — соціально організована матерія: індивіди, сім'я, колективи різних рівнів, соціальні групи, класи, етноси (нації, народності, племена, раси), держави, союзи держав, суспільство в цілому.

Специфіка соціально організованої матерії полягає в тому, що її якісна своєрідність визначається не стільки фізичною і біологічною природою людей як живих організмів, скільки системою відносин, що виникають між людьми і різними їх об'єднаннями в процесі спілкування, трудової і пізнавальної діяльності. Тому вихідними чинниками соціальної реальності перш за все є матеріальні та ідеологічні суспільні відносини з природою, засобами виробництва, розподілом, обміном, споживанням тощо. їх існування зумовлюється функціонуванням сукупностей людей і різними зв'язками між ними. На рівні соціальної реальності матеріальна субстанція розкриває себе постійно аж до виникнення свідомості та взаємопереходу матеріального й ідеального в процесі розгортання практичної діяльності людей.

Згідно з матеріалістичною філософією, кожен крок пізнання природи, свідомості і суспільства розширює наші уявлення про невичерпність і різноманіття форм, родів, видів, рівнів і підрівнів матеріального світу. Водночас світ не лише різноманітний, але і єдиний, оскільки в його основі одна субстанція — матерія. Сфера ідеального, свідомості — це не якийсь інший ("потойбічний") світ, що існує паралельно з матеріальним, а своєрідне відображення матерії в головах людей. Свідомість поза і без матерії існувати не може. Тому в цій філософії вирішити проблему єдності світу означає, перш за все, виявити єдність матерії і свідомості.

Світ єдиний ще й тому, що матеріальні об'єкти складаються з одних хімічних елементів. Цей аспект світу вивчають конкретні науки. Філософія ж констатує, що матеріальна субстанція не зводиться лише до предметності, існує ще й свідомість, але вона — властивість високоорганізованої матерії. Тому матерія не залежна від волі і свідомості людини.

Виявом єдності світу є також єдність його законів. Оскільки субстанція дискретна, то між її елементами є зв'язки, діють закони. Світ єдиний і тому, що всі його елементи підпорядковуються одним всезагальним законам і закономірностям, наприклад, закону всесвітнього тяжіння, закону взаємозв'язку маси і енергії тощо.

Отже, світ, що існує, у своїй різноманітності єдиний і у єдності різноманітний. У цьому полягає внутрішня природа матерії як субстанції. Матерія — це і єдина сутність світу, і його різноманітне предметне існування.

Важливою властивістю матерії є її самоорганізація. Суттєвим сучасним внеском до її розуміння, як і змісту матерії взагалі, стали ідеї синергетики (грец. сумісний, такий, що діє узгоджено). Це напрям міждисциплінарних наукових досліджень, що сформувався в 70-ті роки XX ст.

Самоорганізація — процес, унаслідок якого створюється, відтворюється чи удосконалюється організація складної динамічної системи. Такі процеси відбуваються завдяки перебудові наявних та виникненню нових зв'язків між елементами відкритих систем. Саме ці системи утворюють той світ" в якому ми живемо. Процеси, що відбуваються в них, мають природний, спонтанний характер. Протікаючи в умовах взаэмодії з навколишнім середовищем, вони відносно автономні, незалежні від нього. Причому зміни в таких системах неперервні і відбуваються в певному напрямку: від хаосу до порядку. Отже, синергетика дійшла висновку, прямо протилежного твердженням класичної фізики: чітка тенденція змін у світі полягає не в спрямованості до хаосу як кінцевого стану змін, а навпаки — до порядку. Синергетика, отже, дає можливість розглядати з принципово нового погляду всі основні форми матеріального буття і способи їх існування.

Нарешті, ще одна властивість матерії — її незнищенність. Досліджуючи фундамент матерії, сучасна фізика відкрила всезагальне перетворення матеріальних об'єктів. Перетворення механічного руху внаслідок тертя приводить до нагромадження внутрішньої енергії тіла, до посилення теплового руху його молекул. Тепловий рух, у свою чергу, може перетворитися на випромінювання. Закон збереження і перетворення енергії наголошує: які б процеси перетворення не здійснювалися у світі, загальна кількість маси і енергії залишається незмінною. Будь-який матеріальний об'єкт існує лише у зв'язку з іншими і через них пов'язаний з усім світом. Так, екологічні проблеми, які все гостріше нагадують про себе, мають в основі людську діяльність. З іншого боку, вчені вже не перше десятиріччя переконують, що тільки через освоєння космічного простору людство в найближчі століття, а можливо, десятиліття зможе розв'язати життєво важливі для себе проблеми, наприклад, забезпечення землян гостро необхідними енергоресурсами.

Властивості незнищенності і нестворенності матерії мають велике методологічне значення. Враховуючи їх, наука відкрила закони збереження маси, енергії, заряду, парності та ін., які дали змогу глибше і повніше зрозуміти процеси, що відбуваються в різних сферах природи. Вопи е також знаряддям критики помилкових поглядів на сутність і структуру світу, його глибинні підвалини. Тому розуміння матеріальної єдності світу все ґрунтовніше проникає і в сучасне природознавство, і в науки про людину та суспільство. Воно свідчить про те, що в основі всієї різноманітності наявних речей, явищ та процесів є рух матерії.

Структурність матерії, існування в ній певного типу матеріальних систем припускає як внутрішню, так і зовнішню взаємодію відносно кожного відокремленого об'єкта. Взаємодія приводить до зміни його властивостей, відношень, станів. Всі ці зміни в їх найзагальнішому вигляді є невід'ємною характеристикою матерії, її атрибутом. В матеріалістичній філософії вони називаються рухом. Рух — це не тільки будь-які зміни взагалі, а й всілякі взаємодії матеріальних об'єктів, перехід їх станів.

Матерія існує тільки в русі. Через рух і лише завдяки йому вона виявляє себе. Неможливо знайти жоден об'єкт, який би не перебував у русі. Рух є способом існування матерії. Ніде і ніколи не було і не може бути матерії без руху, як і руху без матерії. Будь-який матеріальний об'єкт існує завдяки тому, що в ньому відтворюються певні типи руху. За умови їх знищення об'єкт припиняє існування, переходить в інші об'єкти, які, у свою чергу, характеризуються певним набором типів і форм руху. Інакше кажучи, рух внутрішньо властивий матерії.

У XIX ст. у філософії сформувалася позиція, згідно з якою рух (енергія) може існувати самостійно, незалежно від матерії. Ця концепція отримала назву енергетизму. її автором був німецький фізик, хімік і філософ В.Ф. Оствальд (1853—1932). Він доводив, що насправді існує лише єдина субстанція, якою є енергія. Помилка енергетизму полягає в абсолютизації енергії. Чиста енергія — це тільки одна з характеристик інтенсивності взаємодії матеріальних об'єктів.

У дусі енергетизму іноді тлумачиться і закон, який пов'язує масу й енергію матеріальних об'єктів: Е = m*c2, де енергія Е дорівнює добутку маси т на квадрат швидкості світла с. Відомо, що маса — одна з властивостей матерії. Сенс наведеної формули (відкритого Л. Ейнштейном закону еквівалентності маси та енергії) полягає в тому, що зі зростанням маси зростає й енергія об'єкта, і навпаки, матеріальний об'єкт діє з певною енергією, яка відповідає цій масі. Матерія не може перетворюватися па жодну зі своїх властивостей. Маса — міра таких властивостей матерії, як інерція та гравітація, а енергія — міра руху.

Отже, досягнення сучасної фізики засвідчили необґрунтованість і безпідставність енергетизму. Розглянутий закон переконливо підтверджує безпосередній зв'язок, єдність матерії та руху.

Рух матерії — єдність протилежностей: абсолютного і відносного, стійкого і мінливого, перервного і неперервного. Рух матерії абсолютний і вічний. Це означає, що його неможливо ні створити, ні знищити. Разом з тим кожний конкретний матеріальний об'єкт має тривалість існування. Такий стан руху матерії називається спокоєм. Спокій — момент, конкретний вияв руху, рух у рівновазі. Як свідчить сучасна фізика, між молекулами повинен діяти обмін електронами, а в самих молекулах — рух електронів, взаємоперетворення протонів па нейтрони в середині ядер і т. ін. Це можна сказати про будь-який об'єкт навколишнього світу: рослин, тварин, все живе, у тому числі про нас самих, оскільки не лише постійно змінюється стан нашої психіки (виникають нові відчуття, переживання, ідеї, думки), а й безупинно відбувається зміна тіла (через певний проміжок часу, внаслідок обміну речовин молекули нашого тіла повністю змінюють свій склад).

Отже, поняття спокою е станом руху, який забезпечує стабільність предмета, збереження його якості. Якщо рух матерії абсолютний, то спокій відносний.

Суттєвими характеристиками руху матерії також є його перервність і неперервність. Перервність — властивість матерії бути дискретною (планети, тіла, кристали, молекули, атоми, ядра тощо). Неперервність, навпаки, — її властивість бути цілісними системами, які утворюються з окремих дискретних елементів, нескінченності їх зв'язків, поступовості зміни станів, плавності переходів з одного в інший. Завдяки перервності можливе існування в об'єктивній реальності нескінченної множини різноманітних конкретних матеріальних об'єктів. Неперервність виявляється у вічній еволюції цих об'єктів, їх взаємозв'язках.

Рух матерії різноманітний за виявом й існує в різних формах. Першу наукову класифікацію форм руху матерії дав Ф. Енгельс. У працях "Анти-Дюрінг" і "Діалектика природи" він назвав такі: механічну, фізичну, хімічну, біологічну та соціальну форми. Сьогодні вчені пропонують вважати особливими формами руху геологічні та планетарні зміни. Для обговорення висунуто і питання про специфічну комп'ютерну форму руху матерії. Всі вони якісно відрізняються між собою. Кожна з форм має конкретний матеріальний носій і характеризується особливими законами.