Розділ 1. Філософія в Стародавній Індії та Стародавньому Китаї

ЧАРВАКА І ЛОКАЯТА

ЧЖИ

ЧЖУАН-ЦЗИ

ШАН ЯН

(або Гунсунь Ян) - найвпливовіший із засновників легізму, перший радник циньського царя Сяогуна, який запропонував: замість озиратися на ідеали стародавності й жалкувати за втраченими традиціями, треба здійснити радикальні реформи. Послідовники Ш.Я. втілили його вчення у трактаті "Шанцзюньшу" ("Книга правителя волості Шан"), що датується ІІІ ст. до н. е. і складається з 26 глав. Сима Цянь стверджував, що йому належить вираз: "Розумна людина створює нові закони, а дурна законам підкорюється". Закон, у тлумаченні Ш.Я., - це встановлений правителем припис, що регламентує обов'язки абсолютно всіх підлеглих та визначає систему покарань для тих, хто не виконав належного. Сяогун цілком довіряв Ш. Я., й через це він мав надзвичайні повноваження. Впроваджені реформи були надзвичайно непопулярні, адже через них було зруйновано звичний патріархальний лад. Під заборону потрапили не лише спільне родинне життя (тобто таке, коли в одному домі мешкали декілька поколінь братерських родин), але й родинна вірність та взаємозахист. Доноси активно заохочувались, а будь-яка підтримка і допомога "злочинцям" карались надзвичайно суворо. Заборона накладалась не лише на протизаконні дії, але й на нелояльні думки та висловлювання. Населення мусило дотримуватись жорстких правил пересування країною, сплачувати значні податки й виконувати виключно суспільно-корисну діяльність. Серед позитивних реформ слід відзначити уніфікацію мір ваги, розміру та принципів роботи апарату чиновників. Завдяки агресивним діям Ш.Я. цар Сяогун значно збільшив свої володіння і щедро обдарував свого першого міністра. Але після смерті правителя і сходження на престол наступника численні люті вороги Ш. Я. стратили його разом із усією родиною. Та як не дивно, смерть реформатора не призвела до відмови від впроваджених ним новацій. Тому деякі дослідники схильні вбачати спадковість між державною діяльністю Ш.Я. та Цинь Ши-хуанді, який, поза сумнівом, симпатизував лепетам. Згідно свідчень Оонь-цзи, царство Цинь вирізнялось з поміж інших кит. країн низьким цивілізаційним рівнем: люди ігнорували правила пристойності, не виявляли цікавості до мистецтва, науки та освіти. Звичайно, конфуціанець не міг не ставитись упереджено до царства, де представники його філософської школи не просто зазнавали гонінь, але й масово страчувались, проте така оцінка напевно не була безпідставною. Зокрема, легіст Хань Фей-цзи переповідав, що Ш. Я. буцімто радив Сяогуну наказати знищити "Шу цзін" і "Ши цзін" як шкідливі, не потрібні для суспільства. Вочевидь не випадково занепад династії Цинь співпав із поступовим поглинанням легізму конфуціанством. У трактаті "Шанцзюньшу" обґрунтовано концепцію рівності усіх членів суспільства (окрім правителя) перед законом, доцільність державного втручання в абсолютно усі сфери життя людей, необхідність зосередження суспільства на розв'язанні проблем землеробства та війни.

ШЛЯХЕТНИЙ ВОСЬМИСКЛАДОВИЙ ШЛЯХ

ШЛЯХЕТНІ ІСТИНИ БУДДИЗМУ