Для успішного конкурування як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, необхідно мати детальну і достовірну інформацію про наявне конкурентне середовище, яке виявляється через сукупність окремих складових і перш за все—конкурентоспроможність. Як економічну категорію конкурентоспроможність варто розглядати на рівні конкурентоспроможності продукції, тобто самого товару чи послуг, конкурентоспроможності підприємства, галузі та конкурентоспроможності економіки держави. Між усіма цими рівнями є досить тісний як внутрішній, так і зовнішній зв'язок.
У широкому розумінні сама конкурентоспроможність — це обумовлена конкретними економічними, соціальними та політичними факторами відповідна позиція держави в цілому та конкретного товаровиробника зокрема, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Саме сукупність таких дій щодо впливу окремих факторів формує як внутрішнє, так і зовнішнє конкурентне середовище. В умовах відкритої економіки така дія може виявлятися у спроможності держави чи галузі або окремого підприємства протистояти міжнародній конкуренції на власному ринку чи на ринках інших держав.
Конкурентоспроможність — поняття різнопланове і має значною мірою універсальний характер як для оцінки різних суб'єктів, так і об'єктів господарювання зокрема. Аналіз наукових публікацій, присвячених проблемі конкурентного середовища, конкурентоспроможності свідчить, що для кожного окремого рівня є своє середовище і своя конкурентоспроможність.
У загальному вигляді конкурентоспроможність держави можна визначити як її здатність в умовах конкуренції виготовляти товари та надавати послуги, тим самим задовольняючи вимоги як внутрішнього, так і зовнішнього ринку, що приводить в першу чергу до зростання благополуччя громадян зокрема і держави в цілому.
Нині дослідження конкуренції проводиться за двома основними напрямами: виявлення основних факторів, що визначають конкурентоспроможність підприємства на ринку, і ступінь застосування інструментів маркетингових досліджень. Результатом дослідження конкурентоспроможності повинна бути запропонована стратегія, що спрямовуватиметься на конкурентне протистояння відповідно до одного чи декількох підприємств на ринку. Для цього спочатку варто визначити конкурентні позиції на споживчому ринку, порівняти кількісні та якісні параметри, дати їм об'єктивну оцінку. Для розпізнання, виявлення особливостей дії ознак, оцінки причин відхилення у стані конкурентного середовища, потрібно глибоко вивчити головні конкуруючі сили у галузі, особливості формування основних варіантів конкурентної стратегії.
Ключовим чинником забезпечення конкуренції на вітчизняному ринку має бути конкуренція імпорту. Проведений аналіз регіональних товарних ринків засвідчив, що в сучасних умовах для України є проблема захисту саме вітчизняного виробника. Імпорт практично витісняє вироби національних підприємств, тому сьогодні гостро постає питання нерівності умов конкуренції між вітчизняними та іноземними виробниками. Передчасний вступ регіональних фірм у таку конкуренцію може призвести до концентрації ринкового впливу іноземних інвесторі в або торговельно-посередницьких фірм. Разом з тим ефективність і конкурентоспроможність національних виробів ізольовано від впливу дисципліни міжнародної конкуренції буде падати та сприятиме перекошенню у розподілі ресурсів на користь секторів економіки, де відсутня конкуренція. За таких умов найбільш раціональним є проведення збалансованої експортно-імпортної політики, у тому числі політики помірного державного протекціонізму, яка б враховувала підвищення або зниження рівня конкуренції на внутрішніх товарних ринках і концентрувалася на таких основних напрямах: контроль за дотриманням ефективної конкуренції при ліцензуванні експорту та імпорту органами виконавчої влади; недискримінаційний підхід при державному регулюванні процесів іноземного інвестування, дотримання умов конкуренції за державної підтримки експорту; попередження монополістичної діяльності іноземних компаній на українських ринках; сприяння поліпшенню доступу вітчизняних товарів і послуг на закордонні ринки шляхом зниження адміністративних бар'єрів.
Дослідження конкурентоспроможності є складовою аналізу ринку конкурентів, визначення механізму його функціонування. При здійсненні такого аналізу збирається детальна інформація про підприємство, конкурентну ситуацію, ринкові фактори та результати їх дії.
Конкурентоспроможність підприємства становить самостійну системну категорію, яка відображає ступінь реалізації мети підприємства в його взаємодії з навколишнім середовищем. Актуальність такого дослідження й управління цією категорією зростає в міру формування ринкових відносин і реформування конкурентного середовища. Цей підхід особливо актуальний і становить практичний інтерес і нині. Зрозумілим є те, що підприємство не може бути конкурентоспроможним, якщо його продукція не користується попитом на ринку. Однак орієнтація тільки на такі параметри попиту, як якість, ціна, іноді може бути недостатньою. У сучасних умовах виробничник повинен запропонувати замовнику цілий спектр своїх переваг, що забезпечують успіх у конкурентній боротьбі.
Конкурентоспроможність продукції та конкурентоспроможність підприємства порівнюються щодо конкурентного середовища як частина і ціле.
Кожне підприємство у процесі своєї господарської діяльності є учасником конкурентної боротьби за споживача (покупця), а тому одним з важливих елементів є визначення механізму забезпечення конкурентоспроможності, розробки стратегії діяльності підприємства. Можливість подальшого виживання підприємства в умовах постійної конкурентної боротьби залежить від рівня його конкурентоспроможності.
У цілому конкуренція є важливим елементом ринкового механізму, теоретично без неї ринкові відносини уявити неможливо, а практично вони навіть не можуть існувати.
Конкуренція є неприкритою формою поширення економічної влади, а тому потребує регулювання та обмеження можливостей зловживання нею. Дослідження конкуренції та рішення, прийняті на їх підставі, варті чого-небудь лише за умов перевищення пропонування товарів над попитом.
тобто коли купівля-продаж товарів здійснюються за наявності ринку покупця. Саме через намагання надати товарам фірми більш привабливих характеристик, створення кращих сервісних умов продажу та експлуатації товарів і виявляється конкуренція. Переваги отримує та фірма, яка пропонує не просто досконаліший товар, а кращий спосіб задоволення потреби. У разі збігу інтересів окремих виробників або продавців товарів і послуг кожен з них намагається довести свої переваги, забезпечити вигідніше і стабільніше становище, в тому числі за рахунок послаблення або навіть банкрутства конкуруючих підприємств. Є різноманітні механізми, форми та методи конкурентної боротьби, які по-різному впливають на підприємницьку діяльність і конкурентоспроможність фірми.
Конкуренція відіграє важливу роль як рушійна сила розвитку економічних систем, змушує підприємців мобілізувати всю енергію і здібності для підвищення конкурентоспроможності своїх підприємств. На ринку завжди наявна видима і невидима конкуренція. Перш за все представником видимої конкуренції є товар.
Товар—це продукт людської діяльності, який шляхом обміну здатний задовольняти потребу. Щоб товар легко продавався на ринку, він має відповідати двом основним вимогам: мати відповідні споживчі властивості, тобто бути корисним для особистого або суспільного вжитку, і відзначатися конкурентоздатністю1, щоб придбання саме цього товару було для покупця вигіднішим і зручнішим порівняно з іншими товарами. Між споживчими властивостями товару та його конкурентоздатністю є закономірність: кожний конкурентоздатний товар наділений споживчими властивостями, але не кожен товар є конкурентоздатний. Конкурентоздатність—це сукупність якісних і вартісних характеристик товару, яка забезпечує задоволення конкретної потреби.
Конкурентоздатність товару—поняття складне і комплексне. Воно залежить від продуктивності праці, системи оподаткування, технічних, технологічних та інших нововведень. Конкурентоздатність—це передусім відповідність товару технологічним, комерційним та іншим характеристикам.
Предметом конкуренції є товар, який виготовляють і продають з метою задоволення певної потреби споживача та обміну на гроші покупця.
З огляду на те, що одна і та ж потреба може бути задоволена різними товарами за принципово різними способами, то і предмет конкуренції розглядають у вузькому та широкому значенні. Предметом конкуренції у вузькому значенні цього слова є товари однієї групи, які і конкурують між собою. У межах різновидів кожної товарної групи теж наявна конкуренції!. У багатьох випадках підприємство, орієнтуючись у конкурентній боротьбі на предмет конкуренції у широкому значенні цього слова, досягає результату. Чим більше дискусій з питання оцінки вагомості складових конкурентоздатності товарів, тим більше є можливостей заміни одних складники) конкурентоздатності іншими. Необхідно зазначити, що рівень якості виробу, умови його придбання та умови експлуатації або споживання надають у забезпеченні конкурентоспроможності товару рівні можливості. Не має перспектив діяльності те підприємство, яке тільки акцентує увагу на виробничо-технічних процесах, забезпечуючи досить високий рівень якості виробу, і докладає зусиль до продажу та експлуатації товару у споживача.
Розв'язання проблеми підвищення рівня конкурентоздатності продукції підприємств вимагає вирішення комплексу техніко-організацій-них питань. Разом з тим ця проблема має і важливий методичний аспект, суть якого полягає в тому, що підвищення рівня конкурентоздатності товару суттєво утруднюється через відсутність конкретної, відносно простої та зручної для практичного використання методики оцінки цього рівня.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка торгівлі» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 18. Механізм забезпечення конкурентоспроможності торговельного підприємства та його складові“ на сторінці 1. Приємного читання.
