З метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств потрібно забезпечити у процесі приватизації відокремлення від них непрофільних виробництв та об'єктів соціальної сфери, не допускаючи руйнування цілісних виробничо-технологічних комплексів, а особливо тих, які визначають експортний потенціал країни. Проведений аналіз рівня конкуренції на товарних ринках дає можливість визначити пріоритетні заходи щодо реалізації конкурентної політики у регіоні. Такими можна вважати розробку механізму реалізації Закону України "Про природні монополії", вдосконалення механізму конкуренції при формуванні оптової ціни на електричну енергію, забезпечення конкурентних засад і прозорий механізм контролю за діяльністю учасників ринку. Всі зазначені заходи варто впроваджувати паралельно з уведенням переліку підприємств-монополістів, стосовно яких запроваджується тактика регулювання та здійснення моніторингу виконання заходів реалізації конкурентної політики та оцінки її соціально-економічних наслідків. Такий підхід щодо підтримки конкуренції дасть змогу отримати якісно нову оцінку результатів реалізації конкурентної політики, виробити пропозиції стосовно визначення її нових основних завдань, адекватних економічній ситуації на регіональних товарних ринках.
Ринковий характер економічних відносин означає свободу для покупця і продавця. Механізм ринку діє через співвідношення попиту і пропозиції, що передбачає необхідну рухомість цін. конкуренцію товарів і товаровиробників. Конкуренція є постійно діючий механізм вільної боротьби, змагання товаровиробників, фірм з метою досягнення кращих результатів своєї підприємницької діяльності. У процесі конкуренції ведеться боротьба за найбільш вигідні умови виробництва і збуту товарів, сфери застосування капіталу, за першість у визначальних галузях науково-технічного прогресу. В умовах функціонування ринку основний зміст конкуренції становить боротьба за споживача. Конкуренція у цивілізованій ринковій економіці є рушійною силою підприємницької діяльності.
Сама торгівля не може зробити економіку конкурентоспроможною, оскільки конкурентоспроможність—це комплексна категорія, хоча її переваги реалізуються через торгівлю, але основа саме конкурентних створюється у всіх ланках суспільного виробництва, у тому числі значною мірою за рахунок структурної перебудови і дієвої промислової політики.
Багато підприємств уже зіткнулися з конкуренцією якщо не з боку вітчизняних, то з боку іноземних підприємств. Ця конкуренція і надалі посилюватиметься, а відтак уміння вигравати в конкурентній боротьбі стає одним з вагомих факторів успішної життєдіяльності підприємств в умовах ринку.
Для кожного підприємства життєвою необхідністю є знання своїх конкурентів. Основним важелем боротьби за конкурентні позиції є зниження витрат виробництва. Для цього підприємство має впроваджувати нові досягнення науки і техніки, вдосконалювати форми організації виробництва, запроваджувати нові форми і системи оплати праці.
Важливим методом конкурентної боротьби за умов внутрішньої конкуренції є поліпшення якості продукції. Це дає змогу дещо підвищити ціни порівняно з цінами конкурентів, якщо якість їх продукції суттєво відрізняється. Конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства і випускають різнорідні види продукції, зводиться до отримання середньої норми прибутку через регулювання цін. Цінова конкуренція — це боротьба між різними товаровиробниками за споживача шляхом зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без суттєвої зміни їх якості та асортименту. Підприємці іноді вдаються до маніпулювання цінами, цінових знижок, сезонного розпродажу. Важливою рисою цінової конкуренції є цінова дискримінація, за якої один і той же товар продають різним групам покупцю за різними цінами. Цінова конкуренція віддзеркалює боротьбу між товаровиробниками за споживачів шляхом упровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортимент. Цінова конкуренція відображає інтереси споживачів. Дуже важлива є своєчасно інформація, тобто моніторинг оцінки стану та прогноз розвитку підприємства. Моніторинг конкурентів розглядають також як роботу, яка пов'язана з накопиченням певної достовірної інформації про ринок конкуруючих товарів, плани та наміри їх виробників і продавцю.
У процесі моніторингу конкурентів перш за все необхідно визначити коло наявних та ймовірних конкурентів; систематизувати інформацію про них за основними напрямами діяльності; провести аналіз усієї інформації про конкурентів; дослідити суттєві особливості конкуруючих товарів і послуг; виявити сильні та слабкі сторони конкурентних товарів; здійснити прогноз сценаріїв поведінки підприємств-конкурентів.
З переліченого видно, що моніторинг конкурентів як одна з функцій маркетингу включає різні за характером роботи, серед яких пошукові, економічні, прогнозні займають провідне місце.
Виконання окремих робіт з моніторингу конкурентів вимагає від фахівці в різнобічних знань. Ефективність окремих операцій у моніторингу конкурентів і напряму цієї діяльності на підприємстві загалом можна підтримати, якщо виконати певні роботи перед тим, як розпочати аналіз моніторингу конкурентів. Комплекс дій, що передують моніторингу конкурентів, повинен бути спрямований на здійснення з урахуванням предмета конкуренції як в широкому, так і вузькому розумінні цього слова. Всю діяльність з вивчення конкурентів у контексті наявної маркетингової інформаційної системи важливо здійснювати за певною структурою. У зв'язку з цим розробляють типову структуру досьє підприємства, яку можна завжди знайти в інформаційних джерелах.
Саме механізм підвищення конкурентоспроможності має декілька аспектів: технічний, організаційний, економічний, соціальний, психологічний, правовий, комерційний. І хоча всі вони становлять єдину систему забезпечення конкурентоздатності продукції, є певна черговість у вирішенні питань кожного з аспектів з огляду на їх вагомість.
Конкуренція в цілому має як позитивні, так і негативні риси. їх співвідношення залежить від видів і форм конкуренції, впливу на неї регулюючої діяльності держави.
Знаючи рівень конкурентоспроможності підприємства, взаємозв'язок між часткою задоволення потреб та обсягом продажу, визначають обсяги місткості ринку як складової потенційної конкурентоздатності товару.
Основні напрями зміцнення конкурентних позицій на ринку обумовлені системою комплексного дослідження механізму ринку. Особливе місце у вивченні ринку займає довгострокове прогнозування його розвитку, що пов'язане з тривалістю здійснення розробки і впровадження у виробництво виготовленої продукції. Основне завдання зміцнення конкурентних позицій полягає у виділенні тієї групи факторів, які виникають унаслідок формування попиту у визначеному секторі ринку, а саме:
• у розгляді зміни у вимогах постійних замовників продукції;
• аналізі напрямів розвитку аналогічних розробок;
• вивченні сфери можливого використання продукції;
• аналізі кола постійних покупців.
Виходячи з наведеного, рекомендується така послідовність зміцнення конкурентоздатності товару через механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємства:
• 1) на основі вивчення ринку і вимог покупців обирається продукція, за якою буде проводитися аналіз або формуватимуться вимоги до майбутнього виробу; визначається номенклатура параметрів (факторів), за якими буде проводитись оцінка властивостей, оскільки споживач при виборі товару оперує ними і використовує їх при аналізі;
• 2) за кожною з груп параметрів необхідно проводити порівняння, яке покаже наскільки ці параметри відповідають конкретним вимогам;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка торгівлі» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 18. Механізм забезпечення конкурентоспроможності торговельного підприємства та його складові“ на сторінці 4. Приємного читання.
