Важливим атрибутом ринкової економіки є конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може існувати без розвинутих форм конкуренції. Суспільства, які покладаються на конкуренцію, завжди краще за інших досягають своєї мети.
В економічній літературі часто трапляються такі строки, як "конкуренція", "конкурентоспроможність", "конкурентна боротьба", "конкурентний ринок". Цим строкам іноді надають значення, не завжди їм притаманні Узагальнюючим поняттям є поняття конкуренції, тобто явної чи прихованої дії на ринку.
Конкуренція є визначальною рушійною силою підприємства. Це боротьба між суб'єктами господарювання економічної сфери за більш вигідні умови виробництва та продажу товарів, послуг, термін "конкуренція" на сучасному етапі широко вживається не тільки у виробничій чи торговельній сфері, а і в інших сферах людської діяльності, зокрема у некомерційних. Конкурують між собою навчальні та лікувальні заклади, музеї, картинні галереї. Отже, конкуренцію можна трактувати як боротьбу між виробничими підприємствами чи виробниками, торговцями за більш вигідні умови виробництва і торгівлі товарами, зумовлену суспільним поділом праці та відокремленістю виробників. Це одна з економічних форм розвитку продуктивних сил в умовах товарного виробництва. У ринкових відносинах конкуренцію природно й об'єктивно можна розглядати як закон товарного господарства, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискорення науково-технічного прогресу, впровадження нових форм організації виробництва і систем заробітної плати тощо.
Формування і забезпечення успішного функціонування конкуренції можливе у разі здійснення цілеспрямованої державної політики, яка б передбачала створення загальних сприятливих умов для усунення бар'єрів, які обмежують вихід суб'єктів господарювання на монополізовані товарні ринки. Для української економіки специфічною особливістю є наявність бюрократичних перешкод у створенні здорової конкуренції. Це значною мірою визначається далекоглядністю державної політики та дієвістю адміністративної практики. Часто адміністративні бар'єри стають серйозною політичною, економічною і соціальною проблемою. Це в першу чергу стосується:
відсутності механізму реалізації Закону України "Про захист економічної конкуренції";
— самовільного розширення керівниками державних адміністрацій повноважень у сфері ціноутворення;
наявності рішень керівників державних адміністрацій щодо цінового регулювання, яке не сумісне з повноваженнями, наданими їм законодавством;
наявність кола функцій, здійснення яких органами державної влади та місцевого самоврядування пов'язане з можливістю одержання ними госпрозрахункового прибутку;
• делегування повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування суб'єктам господарювання;
• гальмування розвитку системи правової допомоги представникам малого бізнесу;
• недосконалості відповідної правової бази з питань розподілу обмежених ресурсів (землі, приміщень, державних субсидій та пільгових кредитів), яка не сприяє забезпеченню рівного конкурентного доступу до ресурсів, що знаходяться у державній власності.
Конкуренцію як дію необхідно розглядати з позицій ефективного господарювання, де задіяна велика кількість продавців відповідної продукції та вичерпна інформація про мобільність використовуваних ресурсів. Як результат господарювання конкуренція сприяє оцінці, порівнянню норми прибутку з оптимальним розподілом між працею і капіталом у межах конкретної галузі. Оскільки конкуренція—це більшою мірою процес, то виникає необхідність розробки моделі досконалої конкуренції, яка б зводилась до створення умов і можливостей максимального задоволення потреб.
Необхідною умовою розвитку конкуренції є підвищення конкурентоспроможності українських підприємств. Вирішення цієї проблеми повинне сприяти посиленню регулюючого впливу держави на формування економічних та організаційних передумов уведення в дію фундаментальних механізмів конструктивної конкуренції, використання коштів, одержаних від приватизації, головним чином на технічне та технологічне становлення вітчизняного виробництва, розширення експорту конкурентоспроможної продукції, перехід до активної експортоорієнтованої стратегії економічного розвитку на базі цілеспрямованого формування та ефективної реалізації експортного потенціалу України. Державна та регіональна політика має сприяти досягненню та збереженню підприємствами технологічного лідерства, створенню на різних управлінських рівнях ефективних систем управління якістю, які б відповідали міжнародним вимогам. Ця проблема повинна вирішуватися на державному рівні.
Розвинуті країни світу вводять механізм регулювання конкуренції, тобто встановлення відповідних правил, коли підприємства та фірми намагаються запровадити нові принципи суперництва. їх суть полягає в тому, що підприємці діють на підставі детально розробленої маркетингової стратегії, вивчивши ринкові можливості та його кон'юнктуру. Це значною мірою запобігає виникненню кризи надвиробництва, оскільки зі споживачем наперед узгоджуються обсяги, номенклатура, умови та терміни реалізації продукції. Зрозуміло, що конкуренція має як позитивні, так і негативні риси. Тривалий час у нашій країні робився наголос в основному на негативних наслідках конкуренції: витіснення дрібних виробників великим капіталом, розорення одних і збагачення інших, посилення соціальної несправедливості, значне зростання майнової диференціації населення, загострення безробіття, інфляція тощо. В умовах адміністративно-командної системи у практиці господарювання конкуренція була майже відсутня.
Позитивна роль конкуренції в ринковій економші виявляється у функціях, які вона виконує:
по-перше, як переконує світовий досвід, вона охоплює всі зв'язки виробництва і споживання, є єдино можливим засобом досягнення збалансованості між попитом та пропозицією і в кінцевому підсумку— суспільними потребами та виробництвом;
по-друге, сприяє спілкуванню (кооперації) та погодженню інтересів виробники). У результаті поділу праці інтерес кожного з них пов'язаний і взаємодіє з інтересами інших товаровиробників; через ринковий механізм підпорядковує індивідуальні прагнення суб'єктів господарювання суспільним інтересам;
по-третє, примушує товаровиробників знижувати індивідуальні виробничі витрати, що вимагає від підприємців постійного вдосконалення технічної бази виробництва, знаходження шляхів економії сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, робочого часу;
по-четверте, стимулює підвищення якості продукції та послуг. Ця функція набуває особливого значення в нинішніх умовах розвитку науки і технології, коли кожному виробнику надається можливість удосконалювати споживчі якості виробів, у відповідь на зростаючі потреби і зміну смаків споживача. Конкуренція спонукає виробників упроваджувати нові види продукції, а також здійснювати різні модифікації одного й того ж продукту;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка торгівлі» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 17. Особливості формування конкурентної політики в період глобалізації“ на сторінці 1. Приємного читання.
