Тема 8. Товарооборот місцевих ринків

Економіка торгівлі


Суть, об'єктивна потреба та особливості торгівлі на місцевих ринках


Торгівля на місцевих ринках—це одна з форм торговельної діяльності. Особливістю її є те, що тут відбувається реалізація, як правило, надлишків сільськогосподарської продукції, яка вирощена на присадибних ділянках, в індивідуальних та фермерських господарствах. Основна частина товарної продукції реалізується на ринках за цінами, які складаються під впливом попиту і пропозиції в конкретній місцевості. Місцеві ринки розміщені в містах, районних центрах, селищах міського типу, робітничих поселеннях, а також біля залізничних, автобусних станцій, на водних пристанях. Об'єктивна потреба у місцевих ринках обумовлена наявністю індивідуального господарства, присадибних ділянок, дачних ділянок, фермерських господарств. Потреба у місцевих ринках обумовлена також і тим, що розподіл частини продукції в натуральній формі неминуче веде до створення залишків товарних ресурсів, які перевищують потреби в них. Для реалізації цих ресурсів повинні існувати місцеві товарні ринки.

Значна частина товарних залишків концентрується у громадських господарствах, яка теж згодом реалізується через місцеві ринки. Водночас наявність таких ринків створює матеріальну зацікавленість індивідуального, фермерського господарства в розширенні виробництва, підвищенні продуктивності праці, збільшенні товарних ресурсів.

Місцеві ринки також створюють стимул для подальшого розвитку сільськогосподарського виробництва і є додатковим каналом збуту товарної продукції сільського господарства. Разом із тим місцеві ринки є додатковим, щодо інших форм торгівлі, джерелом забезпечення міського населення багатьма продовольчими товарами, що сприяє покращенню постачання міст продуктами харчування.

Наявність місцевих ринків обумовлює існування різних рівнів цін на сільськогосподарські продукти. Держава не планує обсяги привозу, не визначає асортимент надходження продукції на місцеві ринки. Вона може тільки регулювати розвиток індивідуального господарства, сприяти формуванню його інфраструктури. Станом на 1.01.1991 р. у споживчій кооперації налічувалося 1562 місцеві ринки на 410 торгових місць.

Місцеві товари і ринки розрізняють за технічним обладнанням, асортиментом продукції, районом діяльності. За рівнем облаштування місцеві ринки поділяють на криті (з дахом), комбіновані та відкриті.

Критий ринок представляє собою сучасну капітальну споруду, як правило, великої вмістимості, де розміщені торгові, підсобні та адміністративно-побутові приміщення. Найсучасніші типи місцевих ринків забезпечують належні умови для дотримання високої культури торгівлі. Найбільш розповсюдженим місцевим ринком у споживчій кооперації є комбінований ринок. Він складається з одного чи декількох критих павільйонів для торгівлі м'ясом, молоком, молочними продуктами, картоплею, овочами, фруктами та іншою сільськогосподарською продукцією. Окремо облаштовуються палатки, ларьки, ятки, криті чи відкриті столи.

На відкритих місцевих ринках відсутні спеціальні павільйони. Торгівля тут проводиться з палаток, ларьків, відкритих столів. Цей тип місцевих ринків розповсюджений у робітничих селищах, селищах міського типу. Відкритими є, як правило, також ринки при залізничних станціях, водних пристанях. Залежно від асортименту товарів, які пропонуються на ринку, розрізняють продуктові та промтоварні ринки. Окремо відрізняють ринок реалізації худоби та фуражу. Самостійним видом ринку є ринок продажу вживаних товарів. За районом обслуговування у містах розрізняють центральний, міський і районний (мікрорайонний) ринки. Всі місцеві ринки повинні мати відповідну матеріально-технічну базу для торгівлі та належного зберігання сільськогосподарської продукції, а також забезпечувати культурно-побутове обслуговування населення.

Торгівля на місцевих ринках ведеться відповідно до правил, затверджених місцевими органами влади. Ці правила розробляються на підставі типових правил торгівлі на місцевих ринках. Адміністративне регулювання цін на місцевих ринках не допускається. Разом із тим держава може впливати на їх величину економічними важелями, насамперед, збільшенням пропозиції через розширення завозу цієї продукції з інших регіонів. Чим більше завозиться продукції на ринок і чим краще організована торгівля, тим нижчі будуть ціни на цю продукцію. З цією метою адміністрація ринку зобов'язана здійснювати заходи для розширення завозу сільськогосподарських продуктів. Позитивним результатом у цьому напрямку є укладення угод із безпосередніми виробниками продукції та продажу її на цьому ринку. Хоча ці угоди не передбачають матеріальної відповідальності сторін за невиконання взятих ними обов'язків, вони є важливим організаційним заходом, що сприяє збільшенню завезення сільськогосподарської продукції на місцевий ринок. Це має належний результат, коли адміністрація ринку суворо виконує свої обов'язки з надання транспортних засобів, а також організації збірних пунктів нагромадження цієї продукції.

Важливим у роботі місцевих ринків є організація торгових ярмарок, що приурочуються до окремих дат чи подій. З тих, хто торгує на ринку, знімається разовий збір у встановленому розмірі. Виробники, що реалізують продукцію у стаціонарних приміщеннях, разовий збір не сплачують. Вони здійснюють орендну плату за надані їм приміщення.

З метою створення сприятливих умов для обслуговування покупців адміністрація ринку за окрему плату надає потрібний торговий інвентар, санітарний одяг, здійснює послуги (розрубка м'яса, зберігання, переміщення товару до місць реалізації).

Важливе значення в розширенні діяльності місцевих ринків має розвиток культурно-побутового обслуговування населення, що перебуває на ринку. Для цього на самому ринку чи біля нього повинні бути підприємства громадського харчування, побутового обслуговування, готелі, перукарні тощо. Торгівля на місцевих ринках повинна проводитися з дотриманням належних санітарних правил. Всі доставлені на ринок харчові продукти повинні бути перевірені за якістю і мати належний сертифікат, що видається службою санепідемстанції.

Загальне керівництво місцевими ринками здійснюється районними адміністраціями. У великих містах, обласних центрах можуть створюватися управління місцевими ринками. Безпосереднє керівництво здійснюється директором ринку. У своїй роботі він підзвітний управлінню ринками чи районній адміністрації.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка торгівлі» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 8. Товарооборот місцевих ринків“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ВСТУП

  • Предмет курсу, його завдання в підготовці економічних кадрів, формуванні в них сучасного економічного мислення

  • Зміст, структура, послідовність вивчення та зв'язок курсу з іншими економічними дисциплінами

  • Розділ І ТОРГІВЛЯ В ПЕРІОД РОЗБУДОВИ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ

  • Місце торгівлі в розвитку товарно-грошових відносин у період функціонування ринку

  • Підтема 2. Торгівля в системі ринкових відносин

  • Організаційні форми торгівлі

  • Підтема 3. Вплив торгівлі на розвиток виробництва в ринкових умовах господарювання

  • Удосконалення взаємовідносин торгівлі з виробництвом

  • Роль торгівлі у формуванні розумних потреб споживачів

  • Тема 2. Споживчий ринок товарів і послуг

  • Характеристика ринку товарних ресурсів в Україні

  • Проблеми становлення національного ринку

  • Підтема 2. Споживання і купівельна спроможність населення

  • Основні тенденції розвитку народного споживання

  • Попит і товарна пропозиція. Попит як форма прояву потреби, як елемент ринку

  • Підтема 3. Товарні ресурси предметів споживання. Ціна як елемент взаємодії пропозиції та попиту

  • Баланси ресурсів товарів народного споживання, їх роль у прогнозуванні та плануванні внутрішнього ринку товарів народного споживання

  • Ціна як важіль економічного впливу на розвиток економіки

  • Розділ II ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТОРГОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

  • Стан, розміщення, розвиток та ефективність використання підприємств роздрібної торгівлі

  • Спеціалізація торгової мережі як шлях до ефективної боротьби за покупця

  • Тема 4. Товарооборот торгових підприємств

  • Сутність значення товарообороту підприємства як економічної категорії та показника діяльності

  • Тема 5. Товарооборот роздрібних торгових підприємств

  • Класифікація товарообороту роздрібних торгових підприємств

  • Підтема 2. Фактори, що визначають обсяги, структуру та перспективи розвитку роздрібного товарообороту підприємства

  • Характеристика окремих факторів, що визначають обсяги та структуру роздрібного товарообороту

  • Вплив факторів на обсяг реалізації товарів та управління роздрібним товарооборотом

  • Підтема 3. Обґрунтування обсягу роздрібного товарообороту на плановий період, вибір пріоритетної мети, аналіз обсягу і структури реалізації товарів

  • Аналіз обсягу та структури товарообороту підприємства

  • Підтема 4. Планування показників роздрібного товарообороту підприємства

  • Асортиментна політика торгового підприємства та методичні основи формування асортименту товарів

  • Поточне планування та стратегічне регулювання асортиментної структури роздрібного товарообороту

  • Підтема 5. Характеристика товарних запасів та основні етапи їх формування

  • Показники, що характеризують стан товарних запасів торгового підприємства

  • Фактори, що визначають розмір та швидкість обороту товарних запасів

  • Підтема 6. Нормування і планування товарних запасів

  • Планування обсягу товарних запасів, оперативне регулювання та контроль за утворенням товарних запасів

  • Тема 6. Оптова торгівля як форма товарного обігу

  • Планування обсягу та структура надходження (закупівлі) товарів

  • Тема 7. Товарооборот оптових підприємств

  • Показники оптового товарообороту та мета їх аналізу. Методика аналізу плану оптового товарообороту

  • Особливості та вихідні передумови планування оптового товарообороту

  • Тема 8. Товарооборот місцевих ринків
  • Роль місцевих ринків у суспільному відтворенні й товарообороті країни

  • Аналіз обсягів реалізації товарів на місцевих ринках

  • Вплив ціни на попит і пропозицію та рівень споживання різних товарів у конкретному регіоні

  • Розділ ІІІ. ЕКОНОМІЧНІ РЕСУРСИ ТОРГОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

  • Ринок праці як економічна категорія, його кількісний та якісний аспекти. Відкритий і прихований, офіційний та неофіційний ринки праці

  • Сегментація ринку праці та проблеми його вдосконалення

  • Підтема 2. Трудові ресурси (персонал) торгового підприємства

  • Продуктивність праці працівників торгового підприємства, система показників, методи оцінки та резерви зростання

  • Підтема 3. Система організації оплати праці

  • Економічне обгрунтування розмірів тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок та система додаткового стимулювання персоналу. Основні елементи преміювальної системи

  • Види заробітної плати та їх характеристика

  • Підтема 4. Аналіз і планування показників з праці і заробітної плати працівників торгових підприємств

  • Характеристика плану з праці торгового підприємства та методика його розробки

  • Особливості коригування чисельності персоналу та планування коштів на оплату праці

  • Тема 10. Матеріальні ресурси торгових підприємств

  • Оцінка та відтворення основних фондів підприємства

  • Аналіз стану та ефективності використання основних фондів торгового підприємства

  • Підтема 2. Планування розвитку матеріально-технічної бази торгівлі

  • Форми задоволення потреби у прирості основних засобів, раціоналізація експлуатації основних фондів підприємства та оптимізація термінів їх експлуатації

  • Розділ IV. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

  • Склад та джерела утворення доходів торгового підприємства

  • Характеристика доходів торгового підприємства

  • Підтема 2—3. Аналіз, прогнозування і планування доходів підприємств та їх особливості в сучасних умовах

  • Аналіз доходів підприємства

  • Методи обгрунтування плану-прогнозу доходів торгового підприємства

  • Прогнозування і планування доходів торгових підприємств і напрями їх збільшення

  • Тема 12. Витрати обігу торгових підприємств

  • Класифікація витрат обігу

  • Показники, що характеризують витрати обігу

  • Підтема 2. Регулювання витрат торгового підприємства з допомогою номенклатури статей

  • Фактори, що визначають розмір витрат обігу торгового підприємства

  • Нормування витрат обертання як нормативна база їх прогнозування

  • Підтема 3. Аналіз, прогнозування і планування витрат підприємства

  • Аналіз витрат обертання торгового підприємства

  • Прогнозування і планування витрат обертання торгового підприємства (за загальним обсягом і окремими статтями)

  • Тема 13. Прибуток і рентабельність підприємств споживчої кооперації

  • Рентабельність торгового підприємства та показники, що її характеризують

  • Фактори, що формують прибутки і рентабельність торгового підприємства

  • Підтема 2. Аналіз і планування прибутків і рентабельності підприємств

  • Аналіз прибутковості торгового підприємства та оцінка факторів, що впливають на неї

  • Обґрунтування прогнозу і плану прибутку підприємства

  • Розподіл та використання прибутку підприємства. Планування розподілу прибутку

  • Тема 14. Економічна ефективність господарської діяльності кооперативних підприємств

  • Показники ефективності господарської діяльності підприємства

  • Оцінка соціальної ефективності

  • Розділ V. ЕКОНОМІЧНА СТРАТЕГІЯ КОНКУРЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ ЯК ШЛЯХ ДО ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

  • Тема 16. Конкурентна політика та ефективність діяльності торговельного підприємства

  • Тема 17. Особливості формування конкурентної політики в період глобалізації

  • Тема 18. Механізм забезпечення конкурентоспроможності торговельного підприємства та його складові

  • Тема 19. Конкуренція як засіб анти монопольного регулювання товарних ринків і місце в ньому держави

  • Розділ VI. МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СТРАТЕГІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

  • Тема 21. Реформування торгівлі на основі концепції сталого розвитку

  • Тема 22. Перспективи інтеграції України до Світової організації торгівлі