Розділ «ТЕМА 8. КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ БЮДЖЕТІВ»

1. Функцію перевірки та порівняння даних.

2. Функцію ієрархічного підпорядкування, де орган вищого рівня регулює діяльність органу нижчого рівня відповідальності.

Можна виділити три етапи використання коштів: прийняття зобов'язань, попередня перевірка та оплата рахунків розпорядників бюджетних коштів і одержувачів.

На першому етапі (прийняття зобов'язань) визначають призначення бюджетних асигнувань для покриття витрат відповідно до затвердженого бюджету. На практиці, формою зобов'язання є угоди з постачальниками послуг і товарів. Під час взяття зобов'язань потрібно розрізняти поточні зобов'язання (які будуть виконані та потребують повної сплати в поточному році) та перехідні зобов'язання (сплата за якими здійснюватиметься за рахунок асигнувань протягом кількох років).

Така форма контролю дає можливість запобігти порушенню чинного законодавства на етапах забезпечення обліку бюджетних асигнувань та контролю за їх дотриманням, узагальнення інформації про зобов'язання розпорядників коштів, виділення бюджетних асигнувань тощо.

На другому етапі (попередня перевірка) бюджетна організація підтверджує і відповідно перевіряє виконання всіх вимог щодо оплати конкретних видатків. Тобто, контроль за відповідністю платіжних документів затвердженому кошторису бюджетної установи (для одержувачів – плану використання бюджетних коштів), контроль за наявністю необхідних підтверджувальних документів, що є підставою для здійснення платежів. Цей етап дає змогу визначити суму коштів, необхідних для її сплати, а також відстежити взяті, але ще не оплачені зобов'язання. Підтверджувальні документи засвідчують факт придбання товару, виконання робіт, надання послуг і є важливим інструментом контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів.

Третім етапом є оплата рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, відповідно зменшуючи обсяги зобов'язань держави. В даному випадку органи казначейства перевіряють правильність оформлення документів, контроль за зобов'язаннями, відповідність платежів вимогам обліку та законність підстави для здійснення платежів. Відбувається механізм поточного контролю за витрачанням бюджетних коштів, який підтверджує доцільність і необхідність видатків, де вони йдуть на користь суб'экгів господарювання на підставі первинних документів розпорядників бюджетних коштів.

Державна казначейська служба України далі проводить контроль, який відбувається після проведення операцій і здійснення видатків на етапі складання бухгалтерських балансів і звітів про виконання бюджету. Метою даного контролю є перевірка законності проведених операцій, випадків порушень бюджетного законодавства, необхідності притягнення винних до відповідальності. Цей контроль дає змогу впевнитися, що всі операції в бухгалтерському обліку розпорядника бюджетних коштів відображено правильно, зобов'язання взяті в межах доведених асигнувань, дані бухгалтерського обліку органу казначейства відповідають даним обліку розпорядника коштів.

Особливість контролю за виконанням бюджету в системі Казначейства України полягає в тому, що перевірки відбуваються на регулярній основі, та ДКСУ є єдиними виконавцем фінансових функцій у ході виконання державного бюджету. Відповідно забезпечується пильний і суворий контроль, який є гарантією чіткого виконання рішень виконавчої влади.

За результатами контролю виконання бюджету в системі Державної казначейської служби України можуть бути виявлені бюджетні правопорушення, тобто факти недотримання учасником бюджетного процесу чинного бюджетного законодавства щодо порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету. Відповідно до ст. 116 Бюджетного кодексу України до розряду бюджетних правопорушень у за здійснення яких можуть бути застосовані засоби впливу, належать:

– включення недостовірних даних до бюджетних запитів;

– порушення встановлених термінів подання бюджетних запитів або їх неподання;

– визначення недостовірних обсягів бюджетних коштів при плануванні бюджетних показників;

– планування надходжень або витрат державного бюджету (місцевого бюджету), не віднесених до таких Бюджетним кодексом чи законом про Державний бюджет України;

– порушення встановленого порядку або термінів подання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) на розгляд Верховної Ради України (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради);

– порушення встановленого порядку або термінів розгляду проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет);

– прийняття рішення про місцевий бюджет з порушенням вимог Бюджетного кодексу чи закону про Державний бюджет України (в тому числі щодо складання бюджету в частині міжбюджетних трансфертів);

– порушення вимог Бюджетного кодексу щодо затвердження державного бюджету (місцевого бюджету) з дефіцитом або профіцитом;

– включення до складу спеціального фонду бюджету надходжень з джерел, не віднесених до таких Бюджетним кодексом чи законом про Державний бюджет України;

– зарахування доходів бюджету на будь-які рахунки, крім єдиного казначейського рахунка, а також акумулювання їх на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету;