Розділ «ТЕМА 4. БЮДЖЕТНЕ ПЛАНУВАННЯ»

– прогнозовані обсяги бюджетних коштів, необхідні для виконання довготермінових та середньотермінових бюджетних програм;

– перелік поточних бюджетних програм у розрізі розпорядників та отримувачів бюджетних коштів;

– бюджетні запити головних розпорядників бюджетних коштів;

– конкретні розрахунки видатків бюджету;

– інформація про можливі бюджетні ризики, а також напрями економії бюджетних коштів;

– інша інформація.

Безпосередні розрахунки планових обсягів видатків бюджету здійснює Міністерство фінансів України, яке розробляє відповідні документи у цілому по країні з розбивкою по головних розпорядниках та отримувачах бюджетних коштів.

На середньому, регіональному рівні, який включає Автономну Республіку Крим, області, міста загальнодержавного підпорядкування та райони, планування видатків здійснюється на основі формул, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Особливістю базового рівня, куди відносять територіальні громади, є те, що у процесі планування видатків використовуються різні методи, які дають можливість визначити оптимальну суму видатків бюджету, яка дала б можливість органам місцевого самоврядування якісно виконувати свої функції.

Відповідно до застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі у вітчизняній практиці видатки бюджету формуються в розрізі програм. Відповідно програма має містити завдання, напрями діяльності та показники виконання, але оскільки ця інформація не підлягає опублікуванню (бюджетні запити головних розпорядників бюджетних коштів та паспорти бюджетних програм), фактично в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік відображається лише назва програми і обсяг видатків за нею.

Процес планування видатків розпочинається з розроблення, аналізу і відбору програм, які необхідно реалізувати головному розпорядникові бюджетних коштів для досягнення цілей, визначених на етапі стратегічного планування його діяльності. У цьому процесі беруть участь безпосередньо головні розпорядники бюджетних коштів та відповідні структурні підрозділи Міністерства фінансів України. Фіскальні обмеження, або граничні розміри видатків, розраховуються Міністерством фінансів України відповідно до визначеної ресурсної бази на підставі прогнозів доходів зведеного та державного бюджетів, дефіциту державного бюджету, потреб обслуговування та погашення боргу. При розрахунку прогнозу дефіциту зведеного бюджету робиться припущення, що місцеві бюджети в середньостроковій перспективі будуть збалансовані.

Міністерство фінансів України розпочинає розрахунок загального обсягу видатків зведеного та державного бюджетів у розрізі функцій (в млн грн та у відсотках до ВВП). Для цього використовуються таблиці Excel зі зв'язаними листами, які вже містять прогнозні макроекономічні показники (зростання ВВП, індекс споживчих цін, індекс цін виробників, дефлятор видатків) та історичні дані за видатками по функціях у розрізі скороченої економічної класифікації (заробітна плата, нарахування на заробітну плату, поточні трансферти населенню, дослідження і розробки, капітальні видатки та ін.). Окремі функції розбиті також на підфункції (наприклад, економічна діяльність, у тому числі сільське господарство, електроенергетична галузь, багатоцільові проекти розвитку). Спочатку розраховуються тренди видатків. Для цього за базу береться очікуване виконання бюджету року, що передує плановому у разі подання прогнозу в складі проекту державного бюджету на плановий рік. Залежно від економічної сутності видатків базовий рік індексується на індекс споживчих цін або на індекс цін виробників, або на дефлятор за видатками.

При прогнозуванні показників видаткової частини бюджету основними чинниками, які впливають на майбутні видатки за тією чи іншою класифікацією, є інфляційні процеси в країні, а саме рівень індексу споживчих цін, рівень цін виробників та дефлятор ВВП. В Україні макроекономічний прогноз готується Міністерством економічного розвитку і торгівлі та переглядається щонайменше тричі впродовж року розроблення, тобто не є гнучким, що зумовлюється не завжди достатньою об'єктивністю. Вивчення досвіду зарубіжних країн стосовно прогнозування видатків бюджету показує, що воно спирається не лише на обсяг видатків за минулий період та інфляційні коливання в прогнозованому періоді, а й коригується на коефіцієнт, який визначається експертним методом. З урахуванням цього досвіду Міністерство фінансів України використовує такий механізм планування видатків бюджету, який можна подати за допомогою рис. 4.8.

Рис. 4.8. Механізм прогнозування видатків бюджету

Після здійснення розрахунків отримані дані порівнюються з ресурсною базою. Якщо з'ясовується, що залишаються вільні ресурси, то за допомогою коефіцієнтів експертним методом збільшуються прогнозні видатки за пріоритетними напрямами (зміни робляться за економічною класифікацією видатків, суму яких відбиває показник конкретної функції, а в окремих випадках – підфункції). Якщо, навпаки, виявляється перевищення наявних ресурсів, то аналогічно прогнозні видатки зменшуються.

Рішення про включення бюджетної програми до проекту бюджету на наступний рік і врахування її у середньострокових показниках ухвалюють, виходячи з:

1) відповідності програми стратегічним документам уряду;

2) дотримання головним розпорядником граничного обсягу видатків, доведеного Міністерством фінансів України;

3) структури програми та аналізу виконання її запланованих показників;

4) результатів роботи головного розпорядника в минулих роках;