Розділ «ТЕМА 4. БЮДЖЕТНЕ ПЛАНУВАННЯ»

Прогнозування дає можливість вирішити такі основні завдання, як: аналіз й оцінка процесів та тенденцій, виявлення вузлових проблем розвитку; визначення характеру розвитку цих процесів і тенденцій у майбутньому й передбачення нових ситуацій і проблем; виявлення можливих альтернатив розвитку; обґрунтування оптимального варіанта розвитку з метою прийняття раціонального рішення. Розробка прогнозів необхідна у тих випадках, коли практично неможливо на тому чи іншому етапі управління прийняти конкретне рішення, оскільки воно залежить від багатьох об'єктивних та суб'єктивних чинників.

Загальноприйнятим є той факт, що прогнози окремих явищ і процесів формують у вигляді якісних характеристик, кількісних оцінок прогнозованих показників та ймовірностей їхнього досягнення. За термінами охоплення прогнози можуть бути короткотерміновими (до 3 років), середньотерміновими (3-5 років) і довготерміновими (5 і більше років). Процес складання прогнозів передує розробленню планів і є вихідною базою планування.

Поточне планування – це планування доходів і видатків бюджету на плановий бюджетний період, який співпадає з плановим роком. Процес цього планування завершується прийняттям закону про державний бюджет.

Оперативне бюджетне планування полягає у складанні й затвердженні бюджетного розпису (розпису доходів і видатків загального та спеціального фондів бюджету).

4.2. Етапи, методи та рівні бюджетного планування

Згідно з Бюджетним кодексом України бюджетне планування охоплює перші дві його стадії: складання проекту бюджету; розгляд і затвердження бюджету. Кожна з цих стадій включає відносно завершені та логічно взаємозв'язані між собою етапи. Так, процес складання бюджету та його узгодження з макроекономічними показниками розвитку країни проходить три самостійних етапи.

На першому етапі (з січня по березень року розроблення) здійснюється формування бюджетної політики та планування основних (попередніх) показників у розрізі державного і місцевих бюджетів. Під час цього етапу визначаються основні напрями та способи мобілізації грошових коштів до бюджету, розглядаються і пропонуються зміни в податковій політиці, а також пов'язані з цим ризики, вишукуються можливості для фінансової ув'язки прогнозованих доходів і витрат держави на наступний рік. При цьому розробляються так звані “сценарії” розвитку економіки, на підставі яких здійснюється формування проекту бюджету на наступний рік:

– базовий або консервативний сценарій (статус-кво) передбачає продовження існуючої податкової і бюджетної політики без суттєвих змін, він є найменш ризикованим із погляду проведення будь-яких змін у фіскальній політиці, що дозволяє досягти збалансованості бюджетних показників у найменш ризикований спосіб, але не дає змоги оцінити потенційні можливості економіки та розробити більш ефективну політику, яка б враховувала соціально-економічний розвиток країни;

– цільовий сценарій передбачає планування певних змін у податковій та бюджетній політиці, очікуються дещо інші результати на відміну від базового, тут враховуються ризики, пов'язані зі змінами в такій політиці, водночас відбувається сприяння проведенню реформ;

– оптимістичний сценарій, при врахуванні у бюджетних розрахунках очікуються високі результати від запропонованих змін. Ці зміни в основному пов'язані з підвищенням ефективності бюджетної політики та значним поліпшенням індикаторів економічного розвитку країни (регіону).

На другому етапі (із квітня до 15 серпня року розроблення) Міністерство фінансів України, на підставі офіційного прогнозу соціально-економічного розвитку України на наступний рік, який щорічно розробляє Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, і на підставі Основних напрямів бюджетної політики на наступний рік, схвалених Верховною Радою України, розробляє попередні показники державного бюджету. Показники, що стосуються видатків, опрацьовуються головними розпорядниками бюджетних коштів з метою їх розподілу за бюджетними програмами та оформлення бюджетних запитів. Протягом липня і до середини серпня здійснюється уточнення бюджетних запитів головних розпорядників бюджетних коштів, узгодження всіх суперечливих позицій з метою збалансування бюджету, зведення заявлених головними розпорядниками потреб бюджетних коштів для проведення видатків з наявними ресурсами бюджету.

На третьому етапі (з 15 серпня до 15 вересня) у Міністерстві фінансів України за участю представників інших центральних органів виконавчої влади відбувається остаточне узгодження і збалансування показників доходів і видатків державного бюджету, місцевих бюджетів, визначаються обсяги міжбюджетних трансфертів на плановий рік.

Друга стадія бюджетного планування (розгляд і затвердження бюджету), яку забезпечують Верховна Рада України, Верховна Рада України Автономної Республіки Крим та місцеві ради, проходить п'ять етапів.

Перший етап пов'язаний з представленням проекту Державного бюджету України до Верховної Ради України. Другий, третій і четвертий етапи – із першим, другим й третім читанням проекту закону про державний бюджет та прийняттям цього закону шляхом голосування на пленарному засіданні Верховної Ради України, яке мало б завершитися до 1 грудня поточного року. На п'ятому етапі другої стадії бюджетного процесу відбувається підписання Президентом України закону про Державний бюджет України на плановий рік.

Рівні бюджетного планування залежать від трьох основних чинників:

– чіткого формулювання мети і завдань, які вирішує держава;

– обсягів інформації, яка використовується в бюджетному плануванні;

– методів, які застосовуються при бюджетному плануванні.

Розрізняють три рівні бюджетного планування – вищий (державний),

середній (регіональний) і базовий рівень (територіальних громад).