Розділ «ТЕМА 9. СВІТОВИЙ ДОСВІД БЮДЖЕТНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ»

На Агентство з питань управління боргом, поряд із здійсненням боргових запозичень, покладається й низка інших обов'язків, а саме: управління державними грошовими залишками, обслуговування функцій Уповноважених зі зниження національного боргу та Ради кредитних державних проектів, оперативне управління депозитами, адміністрування інших державних зобов'язань з питань гарантування кредитів й інвестицій, а також управління послугами з придбання та продажу цінних паперів гілтс.

Основна мета управління боргом у Великобританії полягає у мінімізації у довгостроковій перспективі витрат, пов'язаних із забезпеченням фінансових потреб Уряду, беручи до уваги ризик і водночас забезпечуючи те, що політика управління боргом не буде суперечити цілям грошово-кредитної політики. У межах встановленої відповідальності Казначейство готує Програму фінансування держави (уряду). Щорічний звіт з управління боргом та резервами за попередній рік містить щорічний план фінансування Агентства з питань управління боргом. Цей план ухвалюється міністрами Казначейства та встановлює ключові параметри для запозичень у наступному році.

Питаннями державного боргу в Німеччині займається окремо створене в 2001 році ТОВ "Федеральне фінансове агентство", єдиним засновником якого є держава в особі Міністерства фінансів ФРН. Предметом діяльності Фінансового агентства є надання послуг для Міністерства фінансів Німеччини в частині бюджетного та касового фінансування бюджету федерації і її особливого майна шляхом проведення операцій на фінансових ринках.

Основними завданнями та цілями Фінансового агентства є:

1) управління державним боргом і ліквідністю, з метою зменшення витрат на виплату відсотків і оптимізації умов фінансування;

2) консультування федерального Міністерства фінансів у сфері управління й реструктуризації державного боргу;

3) проведення аналізу ринку, розвиток моделі для управління існуючим борговим портфелем і відносин з інвесторами, контроль ризиків, звідки випливає завдання з розробки ефективної фінансової стратегії та структур по боротьбі з ризиками в частині кредитного портфеля. До таких послуг, зокрема, відносяться послуги, пов'язані з емісією федеральних цінних паперів, залучення кредитів за допомогою позик під боргові зобов'язання, проведення своп-угод для вирівнювання єдиного бюджетного рахунку у Бундесбанку.

Борговими інструментами Німеччини є: федеральна позика від 10 до 30 років (Федерації заборонено залучати позики від Федерального Банку Німеччини); дворічні казначейські облігації; безвідсоткові казначейські облігації; позики.

Обсяг запозичень визначається законом про бюджет. Взаємовідносини Федерального міністерства фінансів і Фінансового агентства визначені договором. Фінансове агентство Німеччини заздалегідь дає пропозиції за календарем емісії державних цінних паперів, керуючись розрахунками по бюджету, які є у федеральному Міністерстві фінансів, та затверджує його в Міністерстві фінансів.

Як правило, в середині грудня Федеральним Міністерством фінансів розробляється емісійний план, завдяки чому ринок капіталу проінформований про рішення Федерації. Державні цінні папери розміщуються в банках, які пройшли тендерну процедуру. У випадку, якщо Федерацією випускається новий вид боргового інструменту, та не відомо, як він сприйметься ринком, застосовується процедура синдикату. Щорічно Федерацією формується звіт про стан державного боргу, в якому містяться дані про стан боргу на початок звітного року і на кінець звітного року, дані про процентні витрати.

У Польщі управління державним боргом здійснюється окремим відомством у складі Міністерства фінансів. Відповідно до положень Закону Польщі "Про державні фінанси", Міністр фінансів відповідає за управління державним боргом. До його обов'язків також входить контроль за станом державного боргу та дотримання допустимих меж боргової позиції державного сектору.

У 1998 році усі функції з управління внутрішнім і зовнішнім боргом були зосереджені в Департаменті державного боргу, розділеному на чотири функціональні підрозділи: операційний відділ, проміжний відділ, відділ обробки документації та підрозділ зовнішнього боргу. Рішення створити окремий підрозділ для управління зовнішнім боргом було викликане тим, що зовнішній борг складає значну частку сукупного боргу. Проте велика частина операцій, що традиційно відносяться до компетенції операційного і проміжного відділів, виконується сторонніми фінансовими установами, тому діяльність Департаменту носить значною мірою аналітичний характер.

Запозичення органів державного управління Польщі здійснюються, головним чином, на внутрішньому ринку шляхом випуску казначейських векселів, казначейських облігацій, що пропонуються на аукціонах, та казначейських облігацій, що пропонуються в роздрібній мережі. Запозичення на зовнішньому ринку обмежуються завданнями рефінансування боргових зобов'язань з термінами погашення, що настають.

У Данії відповідальність перед Парламентом відносно запозичень центрального Уряду покладена на Міністерство фінансів. З 1991 року центральний банк виконує усі адміністративні функції, пов'язані з управлінням державним боргом. У рамках Національного банку Данії в управлінні боргом центрального Уряду беруть участь в основному чотири департаменти – Підрозділ з управління державним боргом Департаменту фінансових ринків, Департамент ринкових операцій, Департамент обліку і звітності та Департамент внутрішнього аудиту. Розмежування відповідальності встановлюється в угоді між Міністерством фінансів і Національним банком Данії.

Міністерство фінансів і Національний банк Данії визначають загальну стратегію державних запозичень в ході квартальних нарад на основі письмових пропозицій Національного банку. Прийнята стратегія затверджується і візується Міністерством фінансів шляхом прийняття переліку письмових висновків на установчому засіданні. Щорічно в грудні визначається загальна стратегія наступного року, а також детальна стратегія на перший квартал наступного року. На подальших квартальних нарадах приймаються рішення про внесення поправок в основну стратегію на наступний квартал і про її конкретизацію.

Залучення внутрішніх позик передбачає формування великих серій державних цінних паперів в сегментах термінів погашення в 2, 5 і 10 років, що мають міжнародну значимість. Для формування великих ліквідних еталонних випусків цінних паперів використовується цілу низку державних боргових інструментів. До них відносяться свопи внутрішніх процентних ставок, викупи та свопи датських крон на євро. Усі зовнішні запозичення здійснюються безпосередньо в євро або шляхом залучення позик, з якими проводяться своп- операції в євро.

Всі методи та інструменти управління державним боргом в розвинених країнах світу спрямовані на макроекономічну стабілізацію та структурні перетворення, формування адаптованої економіки, яка здатна функціонувати в умовах подальшої фінансової глобалізації, забезпечуючи економічне зростання, соціально-економічний розвиток та дотримання екологічної рівноваги.

9.8. Світовий досвід організації бюджетного контролю

У зарубіжних країнах розрізняють три системи функціонування органів бюджетного контролю: централізована система бюджетного контролю (у вигляді єдиної структури); децентралізована система бюджетного контролю – у вигляді окремо існуючих центральних органів бюджетного контролю та регіональних контрольно-рахункових органів, утворених з метою здійснення контролю в адміністративно-територіальних одиницях держави; змішана система бюджетного контролю, за якої в державі паралельно існують центральні контрольні органи, їх територіальні відділення та регіональні або муніципальні рахункові органи, створені на місцях територіальною владою; як правило, органи бюджетного контролю існують в різних гілках влади (законодавчій, виконавчій, судовій).

Розглядаючи органи, що здійснюють бюджетний контроль в зарубіжних країнах, виділяють три моделі інституціональної організації бюджетного контролю: 1) парламентський контроль; 2) адміністративний контроль; 3) судовий контроль.