Розділ 2.СВІТОВИЙ ДОСВІД ФОРМУВАННЯ ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ

Потреби уніфікації національних вексельних законів знайшли відображення у Конвенції ООН про міжнародні переказні й міжнародні прості векселі, яка була схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1988 р. Але складність ратифікації цього документа країнами — членами ООН поки що стримує використання міжнародних векселів на практиці.

Отже, вексельний обіг, удосконалюючись і проникаючи практично в усі сфери економічного життя суспільства, охопив усі країни — учасниці світового господарства і став органічною складовою їхньої ефективної економіки. Як форма комерційного кредиту і кредитних грошей вексель зумовив не лише становлення високих морально-етичних норм поведінки учасників вексельного обігу, а й оформлення належно врегульованої системи вексельного законодавства, що майже цілковито склалася як самостійний вид права у більшості європейських країн уже у XVII ст.

Аналіз історичних причин та економічних передумов виникнення векселя та норм його обігу дає відповідь на такі важливі запитання:

• чому переказний вексель є первинним і вважається дійсним;

• чому предметом векселя була Й залишається грошова сума в тій чи іншій валюті;

• чому так довго вважалося, що у векселі обов'язково потрібно вказувати вид валюти;

• чому вексельне зобов'язання завжди має бути одностороннім. Адже одна сторона, що виписала вексельне зобов'язання проти наданого кредиту, вже задовольнила свої потреби коштом кредитора, тому вона залишається тільки зобов'язаною. Інша ж сторона вексельного розрахунку, щоб так само задовольнити свої потреби, має право лише вимагати.

У процесі багатовікового розвитку вексельного обігу, його правового поля, норм і правил законодавчо закріплено класичні особливості та ознаки векселя. Спроби їх ігнорувати чи поєднати з адміністративними важелями в Україні, як правило, вели до створення модифікованих форм векселів, обіг яких демонстрував лише шло неспроможність надійно і повністю задовольнити потреби учасників ділових угод. До цього додається ще така вада, як обмеженість вексельного обігу.