Розділ «3.Сценарії розвитку головних центрів економічної сили»

Офіційні особи, засоби масової інформації США критикують політику Китаю в різних сферах - від валютного курсу до нарощування військової сили.

Китай уже зараз створює США проблеми, насамперед в економічній і енергетичній сферах. США домагаються від Китаю звільнення національної валюти від "прив'язки" до долара. Штучно підтримувана слабкість, юаня, вважають американці, знижує шанси їхніх фірм у конкурентній боротьбі. Через низьку собівартість китайські товари, від іграшок до телевізорів, не бояться жодної конкуренції. Як наслідок, на думку експертів США, Китай дестабілізує всі ринки, на які проникає. Однак особливу стурбованість американців викликає поводження Китаю на нафтовому ринку. За прогнозами Міністерства енергетики США, до 2025 р. китайська економіка буде споживати 12,8 млн барелів нафти щодобово, 9,4 млн з яких будуть імпортувати. Ця тенденція провокує конкуренцію між двома державами за російську і середньо азійську нафту.

Китай почав створювати стратегічний запас нафти за американським зразком. Передбачається, що спочатку цей запас становитиме 100 млн барелів нафти, а з часом буде збільшений. Зберігатися нафта буде на східному узбережжі Китаю. За розрахунками, її вистачить для забезпечення нормального функціонування китайської економіки впродовж двох тижнів.

Китай також вбачає в діях США ворожість. Так, Китай не розв'язав проблеми остаточного об'єднання країни, Тайвань прагне незалежності, а всі анти китайські виступи відбуваються за підтримки США. Китай ще не має відповідних можливостей вести справжні нафтові війни на Близькому Сході, але він швидко розвивається. Очевидно, що нафти на всіх не вистачить, зокрема за нинішніх темпів зростання китайських та американських потреб. Американці використовують ідеологічне прикриття у вигляді захисту демократії і прав людини, а Китай змушений обмежуватися тезами про своє миролюбство. Він поки що не має жодної іноземної військової бази і жодного солдата на чужій території.

Китайські нафтові компанії все частіше намагаються придбати іноземні активи, тому що збільшення нафтовидобутку на внутрішньому ринку значно відстає від зростання попиту. Пропозиція китайської державної компанії CNOOC (третьої за розміром на китайському ринку) щодо придбання за 18,6 млрд доларів США американської фірми Unocal викликала неприховану паніку в американських політичних колах. Придбання Unocal подвоїло б видобуток нафти і газу CNOOC і збільшило б її запаси на 79%. Для запобігання продажу Unocal американські чиновники внесли в закон про енергію зміни, за якими будь-яке поглинання китайською компанією американської нафтової корпорації вимагає розгляду протягом мінімум 120 днів, і обвинуватили CNOOC в одержанні безвідсоткових і низько відсоткових кредитів від уряду Китаю, що надає їй перевагу при купівлі.

Такі дії американських лідерів продемонстрували, що принципи вільного ринку, про які вони згадують, відходять на задній план, коли з'являється перспектива посилення конкурента.

Невдачі змушують китайських бізнесменів діяти ще активніше. За повідомленнями преси, вони планують придбати активи нафтових компаній у Європі. Крім того, у Китаї розпочато будівництво нафтових і газових терміналів на східному узбережжі, де зосереджено більшість промислових підприємств, що почнуть працювати вже через кілька років. Щоб завантажити їх на повну потужність, CNOOC, яка займається цим будівництвом, до 2015 р. необхідно буде укласти контракти на постачання газу в обсязі 80-100 млн т на рік. Китайські компанії намагаються не тільки купувати зарубіжні активи, а й самостійно добувати нафту в інших країнах. Так, наприклад, річні обсяги нафтовидобутку тільки однієї компанії CNPC за межами Китаю становлять приблизно 40 млн т.

За прогнозами аналітиків, США нарешті зіштовхнуться з реальним протистоянням з великою світовою державою, модель розвитку якої не подібна до тієї моделі світу, яку виробили англосакси.

Програма на майбутнє

У найближчі роки Китай планує розвиватися у напрямі прискорення індустріалізації, урбанізації, маркетизації й інтернаціоналізації, що дасть змогу національній економіці виявити величезну життєву силу.

У партійних документах і працях китайських учених викладено зміст стратегії Китаю на найближчі 20 років. У них ґрунтовно описано виклики, ризики і погрози, з якими країна зіштовхнеться в цей період. Деякі кризові явища в різних сферах життя китайського суспільства можуть загальмувати швидке зростання сукупної національної сили, але не зупинити його. Очевидно, що через 2-3 десятиліття Китай за масштабами своєї економіки і сукупної національної сили перевершить інші країни і посяде те місце, що належало йому приблизно до 20-х років ХГХ ст.

Прискорення індустріалізації зумовлено тим, що за обсягом основної промислової продукції Китай на першому місці у світі, він став найбільшою базою промислового виробництва.

Урбанізація означає швидке зростання кількості міського населення в Китаї. У країні здійснюється інтенсивний процес малої урбанізації - будівництво селищ, малих і середніх міст. Планується переселити туди третину 900-мільйонного китайського селянства. Якщо цей процес буде тривати, він стане колосальним стимулювальним фактором розвитку.

Збільшення інвестицій є наслідком того, що Китай перетворився на один із найвідкритіших ринків у світі, де водночас існує запекла конкуренція. Китайська економіка стала невід'ємною частиною світової економіки, незважаючи на те що при владі перебуває компартія. Серед найбільших підприємств у світі 450 з 500 уже вступили на ринок Китаю.

Прискорення інтернаціоналізації визначає те, що питома вага міжнародного капіталу у БВП підвищилася до 37,7% в 2004 р. порівняно з 25,4% у 2000 р.

Фахівці Науково-технічного товариства (НТТ) Китаю, сформулювали актуальне завдання для населення країни- побудова економічно розвинутого, але заощадливого суспільства в Китаї. Населення США, що становить менше 5% населення світу, витрачає 25% світових енергоресурсів. Якби Китай досяг такого стану, то швидко витратив би всі світові запаси енергоресурсів. Тому Йому слід суворо охороняти навколишнє середовище, позбутися марнотратства і стимулювати витрати громадян на необхідні товари, розвивати ощадливу економіку.

Величезні успіхи в соціально-економічному розвитку супроводжуються значними витратами енергоресурсів з одночасним погіршенням екології і забрудненням навколишнього середовища. Відповідно до статистики, серед 144 країн за середніми показниками кількості землі, орної землі і лісів Китай перебуває нижче 100-го місця, а за показником споживання прісної води на душу населення - на 55-му місці. Середні запаси нафти, природного газу, мідної руди й алюмінію на душу населення в Китаї становлять відповідно 8,3; 4,1; 25,5 і 9,7% від цих показників у світі. Нині в Китаї площа ґрунтів, що зазнали ерозії, досягла 3,56 млн км2, що становить 37,1% від усієї території країни. Крім того пустелі в Китаї охоплюють приблизно 1 млн км2, і спустошення земель триває.

Загальний обсяг водних ресурсів Китаю становить 2,8 трлн кубометрів, і за цим показником Китай поступається Бразилії, Росії і Канаді, дорівнюючи показнику США й Індонезії. Однак середній показник водних ресурсів на душу населення становить лише одну чверть середньосвітового показника. Нині річна недостача опадів у країні - 40 млрд кубометрів, приблизно 30 млрд кубометрів з яких припадає на сільське господарство. У басейнах рік Хуанхе, Хуайхе і Хайхе спостерігається серйозний брак опадів, до того ж води цих рік істотно забруднені. У зв'язку з цим необхідне створення системи економії водних ресурсів, 70% яких потребує сільське господарство.

Китай розробив нові підходи у політиці щодо державних капіталовкладень. Він має намір форсувати стратегічне врегулювання в розподілі державного капіталу, щоб зосередити його в певних сферах, від яких залежать державна безпека і розвиток національної економіки.

У Китаї планують звузити діапазон діяльності держпідприємств для того, щоб державний капітал був спрямований в основні галузі індустрії.