Розділ «Тема 12. ВИДАТКИ БЮДЖЕТУ НА ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА ПОГАШЕННЯ ДЕРЖАВНОГО Й МІСЦЕВОГО БОРГУ»

1 Бюджетний кодекс України від 8 лип. 2010 р. № 2456-17 зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]

вого бюджету за основними видами доходів, фінансування, видатків і кредитування, а також індикативні прогнозні показники за бюджетними програмами, які забезпечують протягом кількох років виконання інвестиційних програм (проектів).

Прогноз місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди подається до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідних місцевих рад разом з проектом рішення про місцевий бюджет, уточнюється на підставі схваленого Кабінетом Міністрів України прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди і прийнятого рішення про місцевий бюджет та схвалюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних місцевих рад1. Показники проекту місцевого бюджету на бюджетний період, що настає за плановим, грунтуються на індикативних прогнозних показниках місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди.

При складанні проекту державного (місцевого) бюджету на наступний рік беруть до уваги планові розрахунки щодо обсягів платежів за державним боргом у наступному бюджетному році. Зазначені розрахунки здійснюються у валютах, визначених у кредитних угодах, боргових зобов' язаннях і в національній валюті. Перерахунок у національну валюту проводиться за прогнозним курсом валют до гривні з урахуванням оплати за конверсію. В умовах нестабільності національних та міжнародних фінансових ринків це досить складний процес, що потребує врахування валютних та інших ризиків.

При плануванні видатків на обслуговування державного та місцевого боргу здійснюються прямі фінансові розрахунки відповідно до підписаних кредитних угод, наданих урядом гарантій та випущених боргових зобов' язань. Обчислюючи загальні планові затрати для фінансування платежів із погашення основного боргу та сплати процентів за чинними кредитними лініями, враховують такі суми у валюті платежу: основний борг; проценти за кредит; сплата комісій за зобов' язаннями; сплата комісій банку-агента за обслуговування та інших супутніх виплат. Розрахунки видатків держави здійснюються відповідно до бюджетної класифікації видатків за функціональною структурою та за типом боргового зобов' язання.

Якщо сплата основного боргу та/чи процентів має відбуватися не разовим платежем, то залежно від кількості періодів виплат за рік визначаються окремі суми на кожну дату платежу (зазначену в кредитній угоді) та загальні обсяги на рік. Процентні ставки можуть бути тверді та плаваючі (наприклад, ставка "ЫВСЖ ± 0,06 %").

Видатки на обслуговування та погашення боргів здійснюються в терміни та в обсягах і валютах, визначених умовами випуску, обігу й погашення боргових паперів чи умов кредитування, що в систематизованому вигляді відображається у графіку платежів. Графік платежів - це суми виплат з обслуговування та погашення державного (місцевого) боргу на кожну конкретну календарну дату з урахуванням умов кожної кредитної угоди та в розрізі кредиторів. Графік платежів за державним боргом складає Міністерство фінансів України, а платежі проводяться Державною казначейською службою у процесі казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Планові видатки на обслуговування державного боргу можуть бути меншими чи більшими за фактичні. Перевищення граничних величин державного (місцевого) боргу свідчить про необхідність застосування відповідними органами заходів, що забезпечать приведення загального обсягу боргів у відповідність до положень Бюджетного кодексу України1.

З метою економії бюджетних коштів Міністерство фінансів (уповноважені місцеві органи влади) мають право здійснювати пра-вочини з державним/місцевим боргом, включаючи обмін, випуск, купівлю, викуп та продаж боргових зобов' язань за умови дотримання граничного обсягу боргу на кінець бюджетного періоду.

Специфічність обслуговування державного боргу України полягає у включенні до планових видатків держави на обслуговування державного боргу видатків, пов' язаних з обслуговуванням іноземних гарантованих урядом кредитів. Скорочення видатків на обслуговування державного боргу можливе за умов застосування методів управління державним боргом, проведення реструктуризації боргів, списання боргів кредиторами чи відмови країни-позичальника виконувати власні боргові зобов' язання.

Застосування реструктуризації та інших методів, за допомогою яких відбувається зміна обсягів та строків боргових виплат, може привести до зменшення видатків на обслуговування та погашення боргу в найближчій перспективі, але в довгостроковому періоді загальні затрати можуть зростати. На такий крок уряди йдуть, як правило, за наявності боргової кризи.

Важливим завданням управління державним боргом є забезпечення своєчасності та повноти платежів з обслуговування й погашення боргу. Статті видатків на обслуговування та погашення державного й місцевого боргу в Україні є захищеними, тобто у разі секвестрування бюджету (зменшення видатків державного бюджету) вони не підлягають зменшенню. Видатки здійснюються відповідно до кредитних договорів, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні та місцеві боргові зобов' язання незалежно від обсягу коштів, визначеного на таку мету Законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет)1.

Погашення та сплата боргу за державними зобов' язаннями гарантується доходами Державного бюджету України. Відповідно до Бюджетного кодексу України (ст. 11), якщо очікуваний обсяг видатків на обслуговування та погашення державного боргу перевищить обсяг коштів, визначений Законом про Державний бюджет України на таку мету, Міністерство фінансів України має невідкладно інформувати про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України інформує про очікуване перевищення таких видатків Верховну Раду України й подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до Закону про Державний бюджет України.

Видатки на погашення боргу належать до складу фінансування бюджету2. Виплата доходів і погашення державних облігацій України здійснюються грошима або державними облігаціями України інших видів за згодою сторін.

Структура боргового портфеля за валютами боргу свідчить про залежність позичальника від конкретної валюти і, зрештою, визначає рівень залежності національної економіки від стабільності розвитку економіки країни, валюта якої займає найбільшу питому вагу у структурі державного боргу. В умовах фінансової нестабільності це може справити дестабілізувальний вплив на розвиток національної економіки.

Накопичення значної частини державних боргових зобов'язань в окремій іноземній валюті обумовлює значну залежність країни-позичальника від стабільності курсу національної валюти. У 2000 р. валютна структура боргового портфеля держави охоплювала дев' ять валют. Найбільша залежність була сформована в доларах США (52,85 %), українських гривнях (17,69), СДР (14,63) та євро (10,06 %) (табл. 12.4). Ці валюти формують головні складові українського боргового портфеля. Активність державних запозичень у тій чи іншій валюті змінюється відповідно до боргової політики уряду та ситуації на внутрішньому й світовому ринках. Починаючи з 2006 р. доларова складова боргового портфеля почала скорочуватися і на кінець 2010 р. зменшилася більше ніж у 2 рази порівняно з 2005 р. Частка СДР у період 20002010 рр. залежала від стану кредитування України Міжнародним валютним фондом: найменшою вона була у 2005-2007 рр., а найбільшою - в кінці 2010 р. Скоротилася частка євро - з 12,89 % у 2006 р., коли вона була максимальною, до 3,75 % в 2010 р., коли її частка була мінімальною. Уряд проводив нестабільну політику щодо запозичень у національній валюті. Запозиченню в національній валюті переваги надавалися у 2000-2005 та 20082010 рр., що пов'язано з труднощами запозичення на зовнішньому ринку. Зазначене впливало на зміни у структурі боргового портфеля державного та гарантованого державою боргу. На початок 2012 р. частка боргових зобов' язань у національній валюті досягла максимальних розмірів, перевищивши 36 %.

Значна залежність від окремої іноземної валюти свідчить про існування валютних ризиків, і незначні коливання української гривні відносно іноземної валюти (особливо долара США) призводять до великих проблем з обслуговуванням державного боргу.

Платежі, пов' язані з виконанням гарантійних зобов' язань держави, здійснюються згідно з відповідними договорами незалежно від обсягу коштів, визначених на цю мету в Законі про Державний бюджет України, у такому самому порядку, як визначено ч. 6 ст. 16 Бюджетного кодексу, та відображаються як надання кредитів із бюджету стосовно суб' єктів господарювання, зобов' язання яких гарантовані.

Таблиця 12.4

ДЕРЖАВНИЙ ТА ГАРАНТОВАНИЙ ДЕРЖАВОЮ БОРГ УКРАЇНИ ЗА 2000-2010 рр. (у розрізі валют погашення), %*