Розділ «Тема 12. ВИДАТКИ БЮДЖЕТУ НА ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА ПОГАШЕННЯ ДЕРЖАВНОГО Й МІСЦЕВОГО БОРГУ»

В Україні вихід зі стану дефолту в 1998 р. за внутрішнім боргом було здійснено за допомогою методу конверсії. Державний бюджет 1998 р. був переобтяжений борговими зобов' язаннями, які на той час виконати було неможливо. Для обслуговування державного боргу в державному бюджеті передбачалися затрати на суму 10,9 млрд грн, але вже за 9 місяців 1998 р. на погашення та сплату процентів за державним боргом було затрачено 9,9 млрд грн, що дорівнювало 95 % усіх доходів державного бюджету за цей період. Тому наприкінці серпня 1998 р. уряд прийняв рішення про здійснення конверсії ОВДП.

Конверсія проводилась на дуже невигідних умовах для інвесторів. Вона негативно вплинула і на стосунки з нерезидентами. Останні обміняли 99 % загального портфеля ОВДП на конверсійні облігації з дохідністю в гривнях 45 % (доларова дохідність становила 22 %) та на доларові євробони з дохідністю 20 % річних і з погашенням у 2000 р. на загальну суму 1070 млн грн. Для банків-резидентів умови конверсії були гіршими, ніж умови конверсії, запропоновані нерезидентам. Пропонувалися конверсійні папери з погашенням у 2001-2004 рр. і дохідністю 40 % річних. На цих умовах вітчизняні інвестори обміняли ОВДП на суму 803 млн грн із загального портфеля 1400 млн грн.

Наслідками проведеної конверсії стали: розвал піраміди ринку ОВДП у 1998 р., примусовий обмін на конверсійні ОВДП для національних банків і безальтернативний для нерезидентів; інвес-тори-нерезиденти, за рахунок яких ринок функціонував у 1997 р., залишили ринок, до кінця року власником більшої частини (71,3 %) загальної емісії ОВДП був НБУ1.

Дефолт за зовнішнім державним боргом у 2000-2001 рр. врегулювали за допомогою застосування різних методів управління державним боргом. Управління державним боргом здійснювалося за трьома напрямами: реструктуризація боргу перед комерційними кредиторами; створення умов для надання Україні кредиту від МВФ у рамках програми розширеного фінансування, що є необхідною передумовою реструктуризації боргу перед Паризьким клубом кредиторів; урегулювання питань із реструктуризації боргу перед Паризьким клубом і Туркменистаном.

Під час реструктуризації частина облігацій зовнішніх державних позик 1995 та 1998 р. була замінена на нові єврооблігації ОЗДП 2000. Завдяки проведеній реструктуризації Україні вдалося вирішити проблему пікового навантаження, платежів за державним боргом, які припадали на 2000-2001 рр. Сума основного боргу після його реструктуризації зменшилася на 152,06 млн дол. США. Проте одночасно відбулося зростання додаткових затрат державного бюджету за рахунок проведення реструктуризації

2000 р. на 612,86 млн дол. США2.

Унаслідок здійснення операцій з управління державним боргом у 2000 р. державний зовнішній борг України зменшився на 2148 млн дол. США (17,2 %). Значне зменшення відбулося за рахунок проведення взаємозаліку відповідно до Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації на суму 1,1 млрд дол. США, а також погашення боргу за кредитами Світового банку, Туркменистану та за рахунок проведення реструктуризації комерційного боргу.

У 2009 р. різні експерти попереджали про ймовірність дефолту в Україні. Світова фінансова криза спонукала іноземних інвесторів перенаправити власні ресурси з країн із нестабільною економікою до країн, де ситуація була стабільною, що не-

1 Аналіз виконання Державного бюджету України за 1999 рік / За матеріалами Колегії Рахункової палати від 15 верес. 2000 р. - К. : Рахункова палата України, 200(2. - Вип. 18. - 64 с.; Кучер Г. В. Управління державним боргом. - 368 с.

2 Аналіз стану реструктуризації державних зовнішніх боргових зобов'язань: Матеріали Колегії Рахункової палати від 27 лют. 2001 р. - К. : Рахункова палата

України, 2001. - Вип. 8. - 34 с.

гативно вплинуло на міжнародні ринки зовнішнього боргу, а національні фінансові ринки не завжди могли задовольнити державний попит на кредитні ресурси. Це вплинуло на вартість і терміни обігу боргових інструментів, за допомогою яких здійснювалися запозичення.

Уряд України у 2009 р. виконав вимогу іноземного інвестора щодо дострокового погашення зовнішніх зобов' язань, випущених у швейцарських франках на суму 723,6 тис. дол. США, що підтвердило надійність та здатність уряду виконувати взяті зобов' я-зання, але одночасно потребувало залучення коштів для додаткового фінансування державного бюджету.

Зазначене свідчить про складність механізму управління державним боргом та необхідність виваженої боргової політики.

Закон України "Про основи національної безпеки України" серед загроз національним інтересам і національній безпеці в економічній сфері виділяє боргову залежність держави, критичні обсяги державних зовнішнього і внутрішнього боргів України1. З огляду на негативні наслідки накопичення значних державних боргів для соціально-економічного розвитку будь-якої країни в зарубіжній та вітчизняній фінансовій теорії й практиці широко використовуються такі поняття, як "боргове навантаження" ("борговий тягар"), "боргові індикатори", "боргова безпека", "боргові ризики" тощо.

У "Методиці розрахунку рівня економічної безпеки України", затвердженій Міністерством економіки України, боргову безпеку визначено як такий рівень внутрішньої й зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень, який достатній для розв' язання нагальних соціально-економічних завдань і який не загрожує втратою суверенітету й руйнуванням вітчизняної фінансової системи2.

Серед вагових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку індексу фінансової безпеки, значне місце займають боргові

(табл. 12.8).

Таблиця 12.8

ВАГОВІ КОЕФІЦІЄНТИ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ ІНДЕКСУ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ*