Розділ «Тема 11. Видатки на оборону, правоохоронну діяльність, безпеку держави і управління»

Забезпечувальні управління в установлений термін подають до Головного фінансово-економічного управління Міністерства оборони України кошториси витрат за видатками, які перебувають у їх віданні, а також кошториси витрат на оплату службових відряджень, видавничу діяльність та перепідготовку фахівців у цивільних вищих навчальних закладах.

Посадові особи Головного фінансово-економічного управління після перевірки обґрунтованості поданих від забезпечувальних управлінь ЦАМО кошторисів визначають загальну потребу в коштах на плановий рік, складають зведений кошторис Міністерства оборони України та бюджетний запит.

Оборонний бюджет за своєю структурою має вигляд зведеного кошторису Міністерства оборони України, що є основним правовим документом - головним військовим фінансовим планом, який визначає обсяг асигнувань за рахунок загального й спеціального фондів для потреб армії.

Видатки державного бюджету на оборону в 2010 р. становили 11 347,2 млн грн, у тому числі за загальним фондом - 9265,1 млн грн (табл. 11.4). Порівняно з попереднім роком вони були збільшені на 17,4 %, або на 1683,8 млн грн.

Обсяг бюджетного фінансування Міністерства оборони України не відповідає реальним потребам і програмам розвитку Збройних сил України, не дає змоги реалізувати заходи для підтримки їх боєздатності на належному рівні.

Через обмеженість коштів Збройні сили України в кілька разів зменшили інтенсивність оперативної та бойової підготовки військ і відмовилися від проведення міжвидових навчань на полігонах. Вважаємо, що такі обсяги фінансування руйнують основну складову воєнної організації держави, для відновлення якої знадобиться не один рік, навіть за умови значного збільшення оборонного бюджету країни.

Таблиця 11.4

СТРУКТУРА ОБОРОННОГО БЮДЖЕТУ В 2010 р.*

* Джерело: складено за даними Звіту Міністерства фінансів України за 2010 р.

Реформа української армії, започаткована на початку нового тисячоліття, через проблеми з фінансуванням не проведена. Реальна практика свідчить, що впродовж 2000-2010 рр. українська армія відійшла від стандартів функціонування, закладених ще в Радянському Союзі, а розроблену на стандартах військових операцій ООН та НАТО нову модель через проблеми з фінансуванням запровадити неможливо, що призводить до втрати раніше отриманих результатів.

Крім того, в Україні спостерігається масове звільнення молодих освічених офіцерів, котрі закінчували тренінги НАТО, масово продається найцінніше обладнання, а також значно зменшуються кошти на практичне навчання військових, що дуже послаблює армію.

Перехід до середньострокового й довгострокового планування бюджетних коштів на оборону дає можливість, якщо її реалізувати, погоджувати річні й перспективні плани реформування армії з чітким визначенням функцій розпорядників бюджетних коштів, цілей програм і критеріїв їх оцінювання.

Характерною рисою фінансового планування нині має бути посилення соціальної спрямованості планів, відмова від залишкового принципу фінансування Збройних сил України.

Формування оборонного бюджету має здійснюватися на основі таких принципів: оптимального поєднання бюджетних і власних джерел, дотримання режиму економії та здійснення контролю за використанням коштів, а також плановості, цільового спрямування асигнувань, ефективного використання коштів, їх безповоротності й безоплатності, фінансування в міру виконання планів. Видатки на оборону визначаються Урядом України на відповідний рік і затверджуються Президентом України.

Принцип поєднання державних і власних джерел фінансування має велике значення, особливо сьогодні, коли грошей на утримання війська не вистачає. Вимогою принципу дотримання режиму економії є не тільки раціональне формування кошторису, передусім з утримання особового складу військ, а й економія при витрачанні оборонних коштів. Цей принцип більшою мірою виявляється на стадії виконання оборонного бюджету, тобто фактичного використання коштів.

Принцип контролю дає можливість викрити й усунути недоліки й помилки в реалізації механізму фінансового забезпечення.

Обсяг оборонного бюджету визначається економічними можливостями держави, ступенем оснащеності й підготовленості військ і законодавчо затверджується у воєнній доктрині держави. На етапах його формування й визначення видатків на оборону необхідно враховувати міжнародні відносини, розвиток науково-технічного прогресу (НТП), необхідність підвищення добробуту населення тощо; усе це ефективно й раціонально коригує оборонний бюджет.

Особливої ваги при визначенні асигнувань на оборону набувають міжнародні відносини. Україна повинна постійно дбати про впровадження сучасного озброєння, стежити за будь-якими змінами у світі, агресивними діями щодо неї, негайно й адекватно реагувати на збільшення або зменшення видатків на оборону.

Фінансування видатків на впровадження у військах досягнень НТП є найактуальнішою проблемою для української армії. Світова практика доводить, що 4-5 % парку озброєння щорічно необхідно замінювати, інакше збройні сили деградуватимуть. Для України цей показник безпеки вкрай важливий, оскільки мізерні обсяги закупівлі новітньої військової техніки й озброєнь не відповідають сьогоднішнім потребам.

Поки що фінансово-економічні обмеження не дають можливості Україні забезпечувати якісну бойову підготовку й необхідну характеристику озброєнь. Вибір складних сучасних систем зброї й військової техніки здійснюється за перспективними планами відповідно до прогнозних показників розвитку Збройних сил України. Саме тому ще на етапі розроблення цих планів важливо впливати на ефективне використання грошових ресурсів, включати фінансування цих заходів в оборонний бюджет. Крім того, у процес формування оборонного бюджету необхідно впроваджувати наукові методи із застосуванням і обов' язковим дотриманням прогнозних показників, потрібно переходити від річного до довгострокового фінансового планування. За роки незалежності процес формування й виконання оборонного бюджету набув значних змін. Вони були викликані насамперед змінами в чинному законодавстві, прагненням до постійного вдосконалення й необхідністю забезпечення відповідності вимогам світових стандартів.