Розділ «Тема 8. СИСТЕМА ВИДАТКІВ БЮДЖЕТУ»

- назву програми;

- головного виконавця програми;

- законодавчі підстави здійснення програми (жодна програма не може бути запланована, якщо для цього бракує підстав, тому всі видатки поділяють на програмні та непрограмні);

- зв'язок з державними цільовими програмами;

- структурні елементи (підпрограми, якщо вони є, з відповідними обсягами коштів; завдання програми);

- результативні показники виконання програми;

- прогноз на середньострокову перспективу;

- нормативні документи, на підставі яких затверджуються бюджетні призначення на виконання програми;

- інші необхідні характеристики, визначені Міністерством фінансів1.

Паспорти бюджетних програм затверджуються щороку спільним наказом Головного розпорядника бюджетних коштів та Міністерства фінансів України.

Через відсутність у вітчизняній практиці необхідної методики формування бюджетних програм та належної законодавчої бази основними методами планування видатків лишаються балансовий та нормативний.

Постатейне формування бюджету базується на кошторисах установ та відомств.

Планування видатків на утримання органів державного управління відбувається у формі складання індивідуальних і зведених кошторисів. Разом з кошторисом затверджується штатний розпис органів державного управління, у тому числі їх структурні підрозділи. У ньому вказується кількість штатних одиниць у розрізі структурних підрозділів, посадові оклади для кожної посади і місячний фонд оплати праці в розрахунку на одну посаду. Кошториси центральних органів виконавчої влади незалежно від джерел утримання, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій затверджуються Міністерством фінансів України. Кошториси і штатні розписи органів виконавчої влади, підпорядкованих міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, затверджуються керівниками цих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Кошториси управлінь, відділів, інших підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, районних державних адміністрацій затверджуються відповідними державними адміністраціями після попередньої перевірки в обласних, Київському та Севастопольському міських фінансових управліннях. Кошториси управлінь, відділів, інших підрозділів районних державних адміністрацій затверджують районні державні адміністрації після їх попередньої перевірки районними фінансовими відділами.

Так, при плануванні видатків соціально-культурних закладів і установ основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, є кошторис. На його основі визначається обсяг і спрямованість коштів соціально-культурних заходів і установ для виконання своїх завдань і функцій та досягнення цілей, запланованих на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Обсяги ж витрат для кожного наукового закладу визначаються планами науково-дослідних робіт і відображаються в кошторисі за категоріями видатків згідно з економічною класифікацією. Значну частку за кошторисами в більшості науково-дослідних організацій становлять витрати на оплату праці. Фонд заробітної плати розраховують відповідно до структури штату, затвердженої керівником, типових штатів для даної категорії наукових установ та діючої схеми посадових окладів. Науково-дослідні організації, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів, складають кошторис доходів і видатків за встановленою формою. Величина бюджетних асигнувань залежить від обсягів робіт, виробничих показників науково-технічних досліджень, бюджетних норм, нормативів, тарифів тощо. Витрати для кожного наукового закладу формуються залежно від плану науково-дослідних робіт і відображаються в кошторисі за кодами видатків бюджетної класифікації.

Видатки на утримання установ охорони здоров'я визначаються у кошторисах. Вихідною базою, що використовується для визначення асигнувань за категоріями видатків кошторису установи охорони здоров' я, є такі показники, як кількість лікарняних ліжок, кількість лікарських посад, кількість лікарських відвідувань, кількість ліжко-днів та чисельність прикріпленого населення.

Значну частку за кошторисами в переважній більшості установ охорони здоров' я становлять витрати на оплату праці. Відповідні видатки передбачаються за елементами "Нарахування на заробітну плату", "Придбання товарів і послуг", "Видатки на відрядження", "Субсидії і поточні трансферти", "Оплата комунальних послуг та енергоносіїв". Крім поточних витрат, установи охорони здоров' я здійснюють капітальні видатки на придбання транспортних засобів, меблів, комп' ютерної техніки, устаткування для їдалень, а також видатки на капітальне будівництво і капітальний ремонт. Капітальні видатки здійснюються лише після повного фінансового забезпечення поточних витрат.

Таким чином, визначення обсягу витрат здійснюється на базі двох основних елементів:

1) оперативно-сітьових показників, які відображають діяльність бюджетної установи й покладені в основу кошторисних розрахунків (кошторисного планування). Вони мають як директивний, так і розрахунковий характер. Директивними оперативно-сітьові показники є в разі створення бюджетної установи, коли державним планом економічного і соціального розвитку визначаються її потенційні можливості. Оперативно-сітьові показники можна розділити на основні й похідні. Основні показники характеризують функціональне призначення установи, а похідні - деталізують функції реалізації її діяльності. Так, для дошкільних установ основним показником є кількість дітей, а похідним - кількість груп за строком перебування в них дітей. Для загальноосвітніх середніх шкіл основний показник - кількість учнів, а похідний показник першого порядку - число класів, яке визначається відповідно до кількості учнів у класі. Похідним показником другого порядку є кількість педагогічних ставок, яка залежить насамперед від числа класів як у цілому по школі, так і по групах класів (перших-четвертих, п'ятих-дев'ятих, десятих-одинадцятих). Оперативно-сітьові показники установ охорони здоров' я відбивають: кількість лікарняних ліжок, число лікарських відвідувань, кількість ліжко-днів, число лікарських посад;

2) норм та нормативів, що є показниками кількісного вираження матеріальних, трудових чи грошових витрат на виробництво матеріальних і нематеріальних благ певної розрахункової одиниці (на одного хворого, на одного студента тощо).