ЗАКОНОДАВСТВО ПРИРОДООХОРОННЕ – сукупність нормативно-правових актів (законів), що визначають порядок та умови охорони природи, діяльність у цьому напрямі державних і громадських організацій, права та обов'язки природокористувачів, їхню відповідальність за порушення природоохоронних норм і правил. З.п. є юридичною основою системи правової охорони природи та екологічної безпеки біосфери. Основний законодавчий акт у галузі охорони природи в нашій державі – Закон України про навколишнє природне середовище (1991). До важливих державних документів належать також: Земельний кодекс України (1992), Водний кодекс України (1995), Лісовий кодекс України (1994), кодекси "Про надра" (1994), "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (1995), закон "Про природний-заповідний фонд України" (1992). На підставі цих документів відповідні відомства створюють підзаконні акти (наприклад, правила полювання, правила ведення бурових робіт тощо), в яких установлюються конкретні вимоги щодо користування ресурсами природними.
ЗАКРІПЛЕННЯ ПІСКІВ – стабілізація поверхні пісків закріпляючими речовинами або засівом і посадкою рослин.
ЗАЛІСЕННЯ – створення лісового покриву шляхом висіву насіння лісових порід, садіння їх саджанців або сприяння природному відновленню лісу.
ЗАЛУЖЕННЯ – система заходів створення (або поліпшення) продуктивного трав'яного покриву на малопродуктивних або позбавлених рослинності ділянках.
ЗАМОР – масова загибель водяних тварин, головним чином риб, спричинювана зменшенням кількості розчиненого у воді кисню або появою в ній отруйних речовин. Відбувається через природне погіршення аерації водойми або внаслідок його антропогенного забруднення.
ЗАМУЛЕННЯ – 1) відкладання в зрошувальних каналах, водосховищах завислих наносів (мулу, піску, глини); 2) відкладання на заплаві річок повеневого наносу або яружного алювію; 3) метод меліорації піскових земель.
ЗАПОБІГАННЯ ЗАБРУДНЕННЮ – використання процесів, матеріалів, практичних прийомів, продукції таким чином, щоб уникнути, чи скоротити забруднення внаслідок вживання контрольних заходів щодо забруднення; включає рециклювання, переробку, зміну технологічних процесів, механізмів контролю (виділення забруднювальних речовин, уловлювання, очищення), ефективне використання ресурсів, заміну сировини і матеріалів. Вигідність запобігання забрудненню визначається можливістю скорочення впливу на навколишнє середовище, збільшенням ефективності й зменшенням витрат на виробництво (продукції, послуг тощо).
ЗАПОВІДНА ТЕРИТОРІЯ (від лат. territorium) – просторовий природній об'єкт, що має свої статус, призначення та використання. На З.т. охороняються як окремі об'єкти природи (популяції, види, екосистеми), так і середовище проживання в цілому. З.т. є еталонами певних ландшафтів та їхніх екологічних компонентів. Ранг З.т. визначається науковою значущістю охоронюваних об'єктів і площею. Серед З.т. найвищий ранг мають заповідники, заповідні стації та національні природні парки, потім – заказники, заповідно- мисливські господарства, заповідні урочища, а також пам'ятки природи. З.т. вилучаються з господарського користування й є центрами акліматизації рослин і тварин.
ЗАПОВІДНИК – виділена державою територія або акваторія, в межах якої охороняються природні об'єкти, що становлять особливу екологічну, генетичну, наукову, чи культурну цінність (типові або рідкісні ландшафти, еталонні ділянки середовища природного, рідкісні геол. утворення, угруповання рослин і тварин із характерним генофондом та ін.). 3. беруться під охорону закону. На території 3. категорично забороняються всі види господарської діяльності (полювання, риболовля, вилов тварин, заготівля сіна, збирання трав, грибів, плодів), туризм, застосування будь-яких хімічних засобів, шумові дії. В Україні налічується 24 заповідники.
ЗАПОВІДНИК БІОСФЕРНИЙ – ділянка біосфери, яка знаходиться під особливим наглядом, та використовується як еталон малозмінених господарською діяльністю людини природних комплексів.
ЗАРЕГУЛЬОВАНИЙ СТІК – стік якого регулюється будівництвом на водотоках водосховищ, ставків та інших, або підтримується за рахунок акумулюючої дії озер і боліт.
ЗАСОЛЕНІ ҐРУНТИ – грунти з підвищеним вмістом легкорозчинних у воді солей (хлоридів, сульфатів тощо) на глибині менше 1,5 м. Напр., солончаки, солонці, деякі лучні, лучно-степові грунти та ін.
ЗАСОЛЕННЯ ВОД – підвищення звичайної концентрації солей у воді під впливом природних чи антропогенних факторів.
ЗАСУХА – довготривала відсутність атмосферних опадів і, як наслідок, вологи в грунті та повітрі, що супроводжується підвищенням температури середовища. Призводить до погіршення росту і загибелі рослин, висихання водойм, різкого коливання чисельності багатьох видів тварин і т.д.
ЗАТОПЛЕННЯ – покриття ділянки території водою в результаті дії природних чи антропогенних факторів. Може бути постійним, довго- і короткочасним.
ЗАХИСНІ ЛІСОСМУГИ – штучно створені або збережені смуги природних деревних і чагарникових насаджень, які використовуються для захисту сільськогосподарських угідь, доріг, водних та інших об'єктів від негативної дії несприятливих факторів (ерозії та суховіїв), а також у санітарно-гігієнічних цілях.
ЗАХИСТ АТМОСФЕРИ ВІД ЗАБРУДНЕННЯ – одна з основних проблем сучасної екології в галузі охорони довкілля. Передбачається насамперед поліпшення технологій виробництва й спалювання палива, розробка безвідходних (або маловідходних) промислових і сільськогосподарських технологій (див. Безвідходне виробництво). Радикальні заходи – створення замкнених технологічних циклів, за яких унеможливлюються викиди шкідливих речовин в атмосферу, відбуваються утилізація та повернення у виробництво пінних продуктів, сировини й матеріалів, а також використання альтернативних джерел енергії. Важливий захід – будівництво газоочисних споруд.
ЗАХИСТ ДОВКІЛЛЯ – комплекс міжнародних, національних (державних), регіональних і локальних адміністративних, правових, технологічних, економічних, соціальних, політичних та громадських заходів, спрямованих на охорону довкілля загалом або середовища проживання людини.
ЗАХИСТ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА – форма охорони природи, спрямована на забезпечення оптимальних умов життя людей у змінених (трансформованих) господарським впливом екологічних системах.
ЗАХИСТ РОСЛИН – система заходів (агротехнічних, хімічних, фізичних, біологічних, механічних тощо), спрямованих на боротьбу з хворобами і шкідниками рослин.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна оцінка та екологічна експертиза» автора Бобровський А.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЛОВНИК ТЕРМІНІВ“ на сторінці 21. Приємного читання.
