Розділ «3. Безпека життєдіяльності у природному, техногенному і соціально-політичному середовищах»

Безпека життєдіяльності

Осип – нагромадження щебеню чи ґрунту біля підніжжя схилів. У Карпатських і Кримських горах деякі осипи призводили до людських втрат (Демерджнський обвал, 1896 р.).

Абразія – процес руйнування хвилями прибою берегів морів, озер та водосховищ. Цей процес поширений на Чорноморському узбережжі. У береговій зоні Криму щорічно зникає 22 га узбережжя, між дельтою Дунаю та Кримом – 24 га, у північній частині Азовського моря – 19 га. Абразії піддаються до 60% берегів Азовського та 30% Чорного морів. Швидкість її становить у середньому 1,3–4,2 м/рік.

Метеорологічно небезпечні явища. Протягом останнього десятиріччя в Україні зафіксовано приблизно 240 випадків виникнення катастрофічних природних явищ метеорологічного походження зі значними матеріальними збитками. До них належать: сильні зливи (Карпатські та Кримські гори); град (на всій території України); спека (степова зона); суховії, посухи (степова та східна лісостепова зони); урагани, шквали, смерчі (більша частина території); пилові бурі (південний схід степової зони); сильні тумани (південний схід степової зони); заметілі (південний схід степової зони); снігові заноси (Карпати); значні ожеледі (степова зона); сильний мороз (північ Полісся та схід лісостепової зони).

Уздовж узбережжя та в акваторіях Чорного і Азовського морів відбуваються шторми, ураганні вітри, смерчі, зливи, обмерзання споруд та суден, сильні тумани, заметілі, ожеледі. Найбільше потерпає від впливу стихійних метеорологічних явищ степова зона, де вони спостерігаються і в теплий період року (сильна спека, пилові бурі, суховії, лісові пожежі), і в холодний (морози, ожеледь).

Для Українських Карпат характерні сильні зливи (спричинюють селеві та зливові потоки), град, вітри, тумани, заметілі, значні снігопади. Узбережжя Чорного та Азовського морів перебувають у зоні впливу атмосферних явищ, притаманних морському клімату.

Найчастішим стихійним лихом є сильні дощі (зливи). Вони спостерігаються щорічно і охоплюють значні території, особливо в Карпатах та горах Криму. У теплий період року сильні дощі супроводжуються градом, що завдає збитків сільськогосподарським культурам. У степовій зоні особливо поширена сильна спека (перевищує 40 °С).

В Україні інтенсивні суховїі – вітри з високою температурою і низькою відносною вологістю повітря. Вони призводять до в'янення та загибелі рослин. Найбільше суховії вражають степову зону, частково – зону лісостепу.

Посухи знижують запаси вологи у ґрунті, погіршують ріст рослин, а іноді призводять до їх загибелі. Найчастіше вони трапляються на півдні степової зони.

Ураган – це вітер силою 12 балів за шкалою Бофорта. На більшій частині території України вітри зі швидкістю понад 25 м/с бувають майже щорічно. Найчастіше – в Карпатах, горах Криму та на Донбасі.

Циклон – вихровий рух атмосфери зі зменшенням тиску від периферії до центру. За властивостями, походженням та наслідками вони схожі на тропічні урагани. На Азовському морі циклони часто призводять до штормів.

Шквали – різке короткочасне посилення вітру, іноді до ЗО–70 м/с зі зміною його напрямку. Найчастіше це явище спостерігається під час грози. Шквалонебезпечна ситуація може виникнути на всій території України.

Атмосферний вихор, що виникає у грозовій хмарі та поширюється у вигляді темного рукава або хобота (частіше декількох) за напрямком до поверхні суші або моря, називають смерчем. Руйнівну дію цієї стихії можна порівняти з дією ударної хвилі ядерної зброї, однак смерчі трапляються рідко.

Пилові бурі – це складні атмосферні явища, що супроводжуються переносом пилу та піску сильними та тривалими вітрами, які знищують поверхню ґрунту, завдаючи особливо великої шкоди сільському господарству.

Морози, заметілі, ожеледі ймовірні на всій території України. Тумани погіршують видимість на шляхах, створюють перешкоди для роботи різних видів транспорту, сприяють забрудненню повітря.

Гідрологічно небезпечні явища. До них належать небезпечні підйоми та спади рівня моря, повені (в басейнах річок), селі (в Карпатських і Кримських горах), маловоддя.

Підйоми та спади рівня моря відбуваються (вздовж узбережжя та в акваторії Чорного і Азовського морів). Протягом майже 20 років береги Саксько-Євпаторійської системи внаслідок дії техногенних факторів руйнуються зі швидкістю 3,5 км щороку. За рік безповоротно втрачається більше 100 га прибережних територій, зменшується пляжна смуга, знижується біологічна продуктивність моря. Під постійною загрозою руйнування перебувають розташовані в береговій зоні матеріальні цінності.

Основними причинами посилення темпів руйнування морських берегів є як природні фактори, пов'язані з тектонічними зануреннями (опусканнями) Північного Приазов'я, так і антропогенні, до яких належать зарегульованість твердого стоку рік, забруднення водних басейнів і зниження їх продуктивності, безсистемна забудова берегової смуги та кіс, зведення берегозахисних споруд, які не відповідають гідродинамічним процесам, використання малоефективних або навіть шкідливих берегозакріплювальних заходів і конструкцій при "самобудах", відступи від проектних рішень, безконтрольні вивезення піску, порушення протизсувного режиму при забудові терас та інша шкідлива господарська діяльність на узбережжі.

Значна кількість грошових та матеріальних ресурсів щороку витрачається на ліквідацію наслідків повеней на річках України. Вони виникають під час тривалих злив та внаслідок танення снігу, вітрових нагонів води, при заторах та підтопленнях. Зонами можливих повеней на території України є басейни Дніпра, Прип'яті, Десни, Дністра, Тиси, Пруту, Західного Бугу, (Тверського Донця, Псла, Ворскли, Сули, Дніпра, Дунаю, Південного Бугу та їхніх приток. Повені (затоплення) тривають від 7 до 20 діб і більше. При цьому можливе затоплення не тільки 10–70% сільгоспугідь, а й великої кількості техногенно небезпечних об'єктів.

Маловоддя – період (фаза) гідрологічного режиму водного об'єкта, за якого спостерігається зменшення його водності (на 20% більше норми), унаслідок чого погіршується забезпечення потреб населення та економіки.

Природні пожежі. Щорічно в суху, жарку погоду небезпека лісових та торф'яних пожеж різко зростає. Вони виникають із вини людини та внаслідок дії деяких природних чинників. Вогонь може швидко поширюватися і, підхоплений вітром, знищувати населені пункти, людей, домашніх тварин, матеріальні цінності. Найнебезпечнішими є жаркі та сухі літні дні з відносною вологістю повітря ЗО–40%.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Безпека життєдіяльності» автора Піскунова Лариса Едуардівна на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „3. Безпека життєдіяльності у природному, техногенному і соціально-політичному середовищах“ на сторінці 4. Приємного читання.