Розділ «3. Безпека життєдіяльності у природному, техногенному і соціально-політичному середовищах»

Безпека життєдіяльності

Землетрус – коливання земної кори, що виникає внаслідок вибухів вглибині землі, розламів шарів земної кори, активної вулканічної діяльності. Підземний удар спричинює пружні коливання землі (сейсмічні хвилі), що поширюються у всіх напрямках. Ділянку землі, з якої виходять хвилі землетрусу, називають його центром, а розташовану на поверхні – епіцентром.

Інтенсивність землетрусу вимірюють у балах за шкалою Ріхтера або за 12-бальною міжнародною шкалою МЗК-64. Вона зменшується до периферії зони катастрофи. Осередки землетрусів містяться на глибині ЗО–60 км, інколи – до 700 км. Залежно від причин і місця виникнення землетруси поділяють на тектонічні, вулканічні, обвальні і моретруси.

Землетруси охоплюють великі території і супроводжуються:

– руйнуванням будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди, виникненням масових пожеж і виробничих аварій;

– затопленням населених пунктів і цілих районів;

– отруєнням газами при вулканічних виверженнях;

– ураженням людей і руйнуванням будівель уламками гірських порід;

– ураженням людей і виникненням осередків пожеж у населених пунктах від вулканічної лави;

– провалом населених пунктів при обвальних землетрусах;

– руйнуванням і змиванням населених пунктів хвилями цунамі;

– негативною психологічною дією.

Сейсмоактивні зони оточують Україну на південному заході і півдні: Закарпатська, Кримсько-Чорноморська та Південно-Азовська. Небезпечними є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська області та Автономна Республіка Крим.

Запобігти землетрусам поки що неможливо, прогнози підтверджуються лише у 80% випадків. За даними ЮНЕСКО, землетруси посідають перше місце у світі за заподіяною економічною шкодою і кількістю загиблих.

Вулканізм – сукупність явищ, зумовлених проникненням магми з глибини землі на її поверхню. Процеси грязьового вулканізму локалізовані в південній частині території України, на Керченському півострові та прилеглій акваторії Азовського моря, на заході та півдні Севастополя в акваторії Чорного моря. Матеріальні втрати від вивержень грязьових вулканів значні – вони знищують будівлі і цілі селища. Активні вулкани продукують пари ртуті, що призводить до геохімічних аномалій, шкідливих для здоров'я людини. Активізація грязьових вулканів у зоні Південно-Азовського розлому може погіршити умови судноплавства.

Причинами виникнення селевих потоків майже завжди стають сильні зливи, інтенсивне танення снігу та льоду, прорив гребель водойм, землетруси та виверження вулканів, а також антропогенні фактори (вирубування лісів і деградація ґрунтів на гірських схилах, вибухи гірських порід при прокладанні доріг, роботи в кар'єрах, неправильна організація обвалів та підвищень, загазованість повітря, що згубно діє на ґрунтово-рослинний покрив).

Сель – грязьовий потік, раптово сформований унаслідок різкого підняття рівня води в руслах гірських річок. Це суцільний потік із каміння, бруду та води, що рухається зі швидкістю від 2 до 10 м/с. Об'єми селевого потоку можуть сягати сотень тисяч і навіть мільйонів кубічних метрів, а розміри уламків – до 3–4 м у діаметрі і масою майже 100–200 т. Поширені селеві процеси переважно в гірських районах Карпат та Криму, на правому березі Дніпра. Нині уражено від 3 до 25% території України.

Карстовий процес – явище, пов'язане з розчиненням природними водами гірських порід. У деяких областях України ступінь ураженості карстовими процесами сягає 60–100% території. Особливо небезпечні ділянки розвитку відкритого карсту (вирви, колодязі, провалля), що становлять 27% від усієї площі карстоутворення. Найрозвинутіший відкритий карст на території Волинської області на площі 594 км2, Рівненської – 214 км2, Хмельницької – 4235 км2.

Зсув – зміщення вниз під дією сил тяжіння великих ґрунтових мас, що формують схили гір, річок, озерних та морських терас. Це явище можуть зумовити як природні, так і штучні (антропогенні) причини. До природних належать: збільшення крутизни схилів, підмивання їх основи морською чи річковою водою, сейсмічні поштовхи. Штучними причинами є: руйнування схилів дорожніми канавами, надмірний винос ґрунту, вирубування лісів, неправильний вибір агротехніки для сільськогосподарських угідь на схилах. До 80% сучасних зсувів призвела діяльність людини. Швидкість руху зсуву становить від 0,06 м/рік (до 3 м/с).

Площі зсувонебезпечних процесів за останні 30 років збільшились у п'ять разів. Вони поширені майже на половині території України, зокрема в Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Миколаївській, Одеській, Харківській областях та Криму. Найчастіше трапляються зсуви-видавлювання (розміром до 5 км) та зсуви-потоки.

Обвали – відрив і катастрофічне падіння великих мас гірських порід, їх дроблення і скочування з круч, урвищ та схилів. Вони спостерігаються в горах, на берегах морів, обривах річкових долин унаслідок послаблення зв'язаності гірських порід під дією процесів вивітрювання, підмивання, розчинення та сил тяжіння. Їх виникненню сприяє геологічна будова місцевості, наявність на схилах тріщин та зон дроблення гірських порід. Однак найчастіше (до 80%) сучасні обвали зумовлені антропогенними чинниками. Вони виникають переважно під час неправильного проведення робіт, при будівництві та гірських розробках.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Безпека життєдіяльності» автора Піскунова Лариса Едуардівна на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „3. Безпека життєдіяльності у природному, техногенному і соціально-політичному середовищах“ на сторінці 3. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи