Розділ «1.5. Ризики у життєдіяльності людини»

– експертиза безпеки і складання альтернативних проектів та технологій, що є джерелами ризику;

– розроблення техніко-економічної стратегії посилення безпеки і з'ясування оптимальної структури витрат для управління величиною ризику;

– складання ризикологічних прогнозів і аналітичне визначення рівня ризику, за якого припиняється зростання кількості екологічних уражень;

– вплив на суспільну думку і пропаганда наукових даних про рівні екологічного ризику.

З'ясовуючи рівень екологічного ризику, також обов'язково оцінюють прогнозований стан здоров'я людей і можливу кількість постраждалих, біоту за біологічними інтегральними показниками, вплив забруднювальних речовин на людину і навколишнє середовище;

Техногенний ризик

Найінтенсивнішим і найпотужнішим джерелом генерування нових видів ризиків є техносфера – частина навколишнього середовища, створена і перетворена людиною для задоволення власних потреб.

Кількість і наслідки великих промислових катастроф сучасності свідчать про тенденцію до постійного підвищення техногенних ризиків.

Техногенний ризик – ризик для населення, соціальних, техногенних і природних об'єктів, спричинений негативними подіями техногенного походження.

Захищаючись від техногенних аварій, суспільство використовує різні правові, організаційні, управлінські, технічні, науково-методологічні засоби. Однак такі катастрофи продовжують загрожувати стабільному розвитку і можуть істотно вплинути на стан національної безпеки і життєдіяльності держави.

Термін "техногенна безпека" стосується практично всіх небезпечних об'єктів техносфери, у т. ч. військових, сільськогосподарських, штучних космічних об'єктів та ін., аварії на яких становлять загрозу для населення та довкілля.

Техногенна безпека – ступінь (рівень) захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від техногенних надзвичайних ситуацій на потенційно небезпечних об'єктах.

У превентивному сенсі технологічну безпеку розглядають у стратегічному і тактичному вимірах. Стратегічний вимір стосується розвитку нових вітчизняних технологій та імпортування закордонних, а також імплементації принципу захисту від реалізації потенційно небезпечних технологічних проектів, тактичний – управління технологічною безпекою діючих технологічних комплексів та потенційно небезпечних об'єктів (ПНО).

Метою системного забезпечення техногенної безпеки у розвинутих країнах є запобігання великим промисловим аваріям. Ці питання регулюють Директиви Європейського Співтовариства 82/501/ЕЕС "Про запобігання великим промисловим аваріям" (1982), Кодекс практичних правил щодо запобігання великим промисловим аваріям, Директиви Ради ЄС 96/82/ЕС "Про запобігання великим аваріям на об'єктах, де використовують небезпечні речовини" (1996).

Оскільки техногенез є процесом зміни природних комплексів під впливом виробничої діяльності людини, існують певні засоби і способи цієї діяльності. У сучасному розумінні вони є аналогами технологічних процесів. Під час реалізації технологічного процесу на практиці рівень комплексної технологічної безпеки зумовлюють його складові:

1. Природа технологічного процесу. Від методів оброблення, виготовлення, зміни властивостей, форми

сировини, матеріалів чи напівфабрикатів, застосовуваних у технологічному процесі, залежить рівень його потенційного ризику. Наприклад, перехід на сучасні технології виробництва вибухових речовин дав змогу знизити ймовірну шкоду. Перевагою нової вибухівки (паургелю, україніту, емоніту анеміксу) є те, що всі її окремі компоненти безпечні. Лише через 15 хв. після їх з'єднання безпосередньо у свердловині утворюється вибухова суміш, яка в разі невикористання впродовж 30 днів втрачає руйнівні властивості і перетворюється на безпечну речовину. Відповідно новітній технологічний процес безпечніший ніж виробництво тротилу.

2. Споруди, конструкції, устаткування, технічні пристрої та інженерні мережі, за допомогою яких реалізують технологічний процес (основні фонди). Від надійності і безпечності цих компонентів залежить безпека технологічного процесу. Оскільки показники безпечності основних фондів змінюються протягом життєвого циклу, то для підтримання їх на визначеному нормативному рівні застосовують превентивні заходи. Рівень безпеки техніки, яку використовують у технологічному процесі, насамперед залежить від відповідних конструкційних рішень.

3. Помилкові дії персоналу, який обслуговує технологічний процес (людський чинник). Помилки можуть бути технічні, організаційні та управлінські. Нині вони спричинюють такі відхилення параметрів робочого режиму устаткування або його пошкодження, що призводять до великих промислових аварій. Для послаблення негативного впливу людського чинника використовують різні запобіжні технічні засоби і системи управління безпекою небезпечних об'єктів.

Донедавна управління техногенною безпекою передбачало розвиток служб і видів забезпечення поставарійної стадії. Головним був принцип цивільної оборони "Вчасно реагувати і ліквідовувати". Однак нині необхідно розробляти превентивну політику, концептуалізація якої є основою розбудови національних систем управління техногенною безпекою. Стабілізація техносфери ґрунтується на таких положеннях: управління техногенним ризиком, системний аналіз і застосування моделей ПНО як складних технічних систем, організація об'єктових систем управління безпекою (СУ Б).