Розділ «1.5. Ризики у життєдіяльності людини»

– оцінювання впливу на середовище залишкового забруднення;

– систему інформування наглядових організацій і громадян про можливу аварію.

Для оцінювання екологічного ризику використовують такі основні підходи:

1) інженерний. Основні зусилля зосереджують на збиранні статистичних даних про аварії та пов'язані з ними викиди токсичних речовин у навколишнє середовище з метою розрахунку ймовірності аварій;

2) модельний. Розробляють математичні моделі процесів, які призводять до появи небезпек для людини та довкілля внаслідок використання шкідливих хімічних речовин та сполук;

3) експертний. Якщо статистичних даних недостатньо або деякі принципові залежності не з'ясовано, то звертаються по допомогу до експертів, які оцінюють наслідки подій, пов'язаних з аналізом ризику;

4) соціологічний. Визначають рівень ризику для різних груп населення.

Оскільки ризик (RZ) характеризується комплексно, можна оцінити ймовірні негативні наслідки – результати (NN) для об'єкта управління і варіативну імовірність їхнього настання (Р):

RZ = NN • Р.

На зростання рівня ризику впливають об'єктивні і суб'єктивні чинники. До об'єктивних чинників зараховують передумови, що не залежать безпосередньо від характеристик проекту (наприклад, зміни політичних, економічних, соціальних і екологічних станів), до суб'єктивних – особливості самого проекту (технічне оснащення, кваліфікацію виконавців, організацію виробництва тощо).

За допомогою методів теорії ймовірності і математичної статистики ризик можна оцінити кількісно. Ймовірність розвитку сценарію визначають об'єктивним методом (обчисливши частоту, з якою відбуваються події) чи суб'єктивним (шляхом експертного оцінювання).

Ризик оцінюють за критеріями очікуваного значення результатів і їх розкиду. Очікуване значення результату розраховують як середньозважене всіх можливих результатів. При цьому імовірність використовують як частоту чи вагу відповідного значення:

де Pi – можливість і-го результату; Xi- значення і-го результату; п – кількість можливих результатів.

Розкид результатів характеризує ступінь відхилення можливих результатів від очікуваних на основі статистичних методів (середньозважене відхилення, дисперсія, середньоквадратичне відхилення).

Ступінь екологічної небезпеки виробництва обчислюють за формулою:

де Yi – функція екологічного стану; Ui – обсяг випуску продукції; Vi – витрати на екологічні заходи.

Екологічна безпека залежить також від того, які реципієнти потрапляють у зону дії аварії. На це впливають місце розташування об'єкта, кліматичні умови, доаварійний стан навколишнього середовища.

Управління екологічним ризиком передбачає прийняття комплексу рішень: політичних, соціальних, технічних, економічних і спрямованих на зниження ризику до прийнятного рівня. Для аналізу ризику, встановлення його припустимих меж у зв'язку з вимогами безпеки і прийняттям управлінських рішень необхідні:

– інформаційна система, що дасть змогу оперативно контролювати існуючі джерела небезпеки і стан об'єктів можливого ураження;

– звітність про передбачувану господарську діяльність, проекти, технічні рішення, що можуть впливати на рівень екологічної безпеки, а також програми для вірогідного оцінювання пов'язаного з нею ризику;