Первісна оцінка запасів
Важливою умовою організації обліку запасів є їх оцінка, від якої будуть залежати фінансові результати господарської діяльності підприємства. У більшості зарубіжних країн запаси оцінюються за їх фактичною собівартістю на момент отримання або використання в процесі виробництва, яка включає: > витрати на придбання, > витрати на переробку та >інші витрати, безпосередньо пов'язані із запасами.
У свою чергу до витрат на придбання відносяться: >ціна закупівлі; ввізне мито та інші податки, пов'язані з придбанням, які не відшкодовуються підприємству; витрати на вантажно-розвантажувальні роботи; витрати на транспортування тощо. При визначенні витрат на придбання запасів із їх вартості вираховують торговельні та Інші знижки. Витрати на транспортування запасів можуть включатись або не включатись до собівартості запасів (якщо згідно з умовами договору покупець їх не несе).
Наприклад, фірма "Консул" отримала партію товарів з наданням їй знижки у розмірі 3 % від договірної вартості. Крім цього, згідно з умовами поставки фірма "Консул" може отримати розрахункову знижку у розмірі 4 % за умови оплати товару протягом 15 днів. Згідно з інформацією, вказаною в рахунку-фактурі, собівартість придбаних товарів буде розрахована так ($): Договірна вартість товарів 80,000
Торговельна знижка 3 % (80,000 х 0,03) 2,400
Вартість придбання 77,600
Розрахункова знижка за дострокову оплату 4 % (77,600 х 0,04)
Чиста вартість придбання 74,496
Витрати на транспортування 614
Собівартість придбаних товарів 75,110
Витрати на переробку включають прямі витрати на оплату праці та виробничі накладні витрати. До прямих витрат на оплату праці відносять заробітну плату виробничого персоналу, яку можна безпосередньо віднести до конкретного виду продукції. Виробничі накладні витрати пов'язані з виробництвом продукції, але вони можуть бути віднесені на собівартість конкретних видів продукції після розподілу з використанням відповідної бази розподілу.
До інших витрату які можуть бути віднесені до собівартості запасів відносяться: витрати на проектування і розробку продукції; У витрати на зберігання, необхідність яких обумовлена виробничим процесом; амортизація ліцензій або платежів, пов'язаних з конкретною продукцією; невиробничі накладні витрати, пов'язані з доставкою запасів та приведенням у теперішній стан.
До вартості товарно-матеріальних запасів не включаються: понаднормативні суми відходів матеріалів, загальновиробничі, адміністративні витрати та витрати на збут.
Методи оцінки вибуття запасів і залишку на німець періоду
Крім визначення фактичної вартості запасів, важливе значення має встановлення собівартості реалізованих запасів за період та їх залишку на кінець періоду. Для вирішення цього завдання підприємства зарубіжних країн використовують наступні методи визначення вартості запасів:
метод суцільної ідентифікації (specific identification method);
метод середньої вартості (average cost method);
метод списання перших надходжень - FIFO (first-in, first-out); метод списання останніх надходжень - UFO (last-in, first-out).
Метод суцільної ідентифікації використовується по відношенню до тих запасів, які не є взаємозамінними, або які призначені для конкретних проектів. При використанні цього методу виникає потреба обліку надходження запасів, калькулювання собівартості та їх зберігання за кожною одиницею (партією). Відпуск запасів, а також їх залишок на кінець періоду оцінюються за цінами конкретних одиниць запасів. На практиці цей метод використовується за умови незначної номенклатури запасів, зокрема, підприємствами, які торгують дорогими штучними товарами, коштовностями, автомобілями, нерухомістю, а також для визначення собівартості індивідуальних замовлень (виробництво літаків, кораблів тощо).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облік у зарубіжних країнах» автора Воронко Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відмінності в методах оцінки запасів“ на сторінці 1. Приємного читання.
