У разі виробництва або реалізації великої кількості одиниць запасів використання цього методу є неможливим, оскільки в цьому випадку нема можливості встановити, які саме запаси продані (відпущені). Використання методу ідентифікованої собівартості фірмами із виробництва серійних товарів створює їм можливості для маніпулювання прибутком шляхом списання на собівартість реалізації, в разі необхідності, більш дорогих або більш дешевих однять запасів.
Даний метод не набув широкого розповсюдження через потребу достатніх складських приміщень для окремого зберігання кожної партії запасів, а також через складність відслідковування руху конкретних товарних одиниць за умови великого асортименту товарів та частої зміни цін на них.
Метод середньої вартості ґрунтується на припущенні, що кожна одиниця запасів даного періоду має однакову середню вартість, яка розраховується за певний період. Тобто середньозважена собівартість одиниці запасів використовується для розрахунку собівартості залишку запасів і собівартості реалізованих запасів.
Середньозважена собівартість одиниці запасів визначається як співвідношення собівартості наявних запасів до їх загальної кількості. За умови використання системи періодичного обліку запасів середньозважена собівартість одиниці розраховується за формулою:
де С - середньозважена собівартість одиниці запасів; Сд - собівартість запасів на початок періоду; Сн - собівартість запасів, що надійшли протягом періоду; Кп - кількість запасів на початок періоду; К - кількість запасів, що надійшли протягом періоду.
За умови використання підприємством системи постійного обліку запасів протягом звітного періоду застосовується змінна середньозважена собівартість одиниці. Розраховується вона на основі наведеної формули для кожного видатку запасів, а періодом для розрахунку є проміжок часу між попереднім та поточним видатком запасів.
Метод середньої вартості набув широкого практичного використання завдяки своїй простоті і систематичності. Але його недоліком є те, що він не відображає динаміку цін протягом звітного періоду та їх тенденцію.
Метод списання перших надходжень - FIFO ґрунтується на припущенні, що запаси, які надійшли першими, відпускаються також першими. Відповідно запаси, що є у залишку на кінець звітного періоду оцінюються за цінами останніх надходжень цих запасів.
Цей метод є широко відомий і розповсюджений у зарубіжній практиці, оскільки він є систематичним і об'єктивним, що відповідає вимогам міжнародних стандартів, а також не дає змоги маніпулювати даними в сторону штучного завищення або заниження вартості запасів.
Метод списання останніх надходжень - LIFO ґрунтується на протилежному твердженні до методу FIFO, тобто, що запаси, які надійшли останніми відпускаються в першу чергу. У зв'язку з тим, що метод LIFO передбачає, що відпущені запаси були отримані останніми, то залишок запасів при цьому виражає суму початкових запасів і перших надходжень.
Метод LIFO є менше розповсюдженим в міжнародній обліковій практиці. Після перегляду МСБО 2 "Запаси" Рада з МСБО прийняла рішення про виключення методу LIFO як дозволеного альтернативного підходу по відношенню до двох попередніх методів через його неспроможність достовірно відображати потоки запасів. Це рішення не виключає методів визначення конкретних витрат, які відображають потоки запасів, подібних до LIFO.
Метод LIFO створює можливості для маніпулювання фінансовими результатами діяльності, оскільки в умовах зростання цін великі закупівлі наприкінці облікового періоду спричиняють зростання собівартості запасів і, відповідно, зменшення суми отриманого доходу.
Крім розглянутих вище методів визначення вартості запасів, які ґрунтуються на фактичних витратах, МСБО 2 "Запаси" запропоновано також ще два методи визначення собівартості запасів:
метод стандартних (нормативних) витрат; % метод роздрібних цін.
Використання методу стандартних (нормативних) витрат для оцінки запасів допускається лише за умови, якщо результати такої оцінки запасів приблизно дорівнюють їх собівартості. Стандартні витрати - це планова величина витрат на виробництво одиниці продукції, яка розраховується виходячи з нормативів використанні матеріалів, праці, а також економічної і виробничої потужності. Сума перевищення фактичної собівартості запасів над їх стандартною собівартістю відноситься до собівартості реалізованої продукції. Схема обліку витрат на виробництво та готової продукції відображена на рис. 5.1.
Рис. 5.1. Облік виробництва та готової продукції за стандартними витратами
Метод роздрібних цін (інша його назва - метод роздрібної інвентаризації) призначений для використання підприємствами роздрібної торгівлі в умовах великої кількості одиниць товарів й змінної номенклатури товарів, які забезпечують однакову норму прибутку та яких неможливо використати Інші методи визначення вартості запасів. Собівартість реалізованих товарів розраховується як різниця між собівартістю товарів для продажу (запаси на початок плюс закупівлі) і собівартістю залишку товарів на кінець періоду. Для цього знаходиться відсоток собівартості товарів у роздрібній їх вартості, який множиться на залишок запасів за роздрібними цінами для розрахунку собівартості залишку товарів.
Підприємства роздрібної торгівлі часто використовують також середній відсоток валового прибутку (метод валового прибутку), який визначається для кожного підрозділу (відділу, секції тощо). Для забезпечення точності визначення вартості запасів, при застосуванні методу роздрібних цін, необхідно періодично проводити інвентаризацію.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облік у зарубіжних країнах» автора Воронко Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відмінності в методах оцінки запасів“ на сторінці 2. Приємного читання.
