Збір інформації і процес складання фінансових звітів значно полегшується завдяки систематизації даних на рахунках бухгалтерського обліку, які відкриваються для кожної статті в розрізі елементів фінансової звітності (активів, зобов'язань, капіталу, доходів, витрат). Рахунки крім того, що використовуються для збору інформації про кожний елемент фінансової звітності є також засобом забезпечення постійної перевірки точності запису операцій.
Кожний рахунок побудовано так, що всі збільшення відображаються на одній стороні (наприклад, на лівій стороні для активних рахунків), а всі зменшення - на протилежній (наприклад, на правій стороні для активних рахунків). Для пасивних рахунків - все навпаки.
Забезпечення систематичного контролю точності у процесі реєстрації досягається завдяки наявності двох рівностей або двох балансів, які схематично можна зобразити так:
| Активи = Зобов'язання + Капітал | Математичний взаємозв'язок елементів облікової моделі, яка відображає майнові інтереси інвесторів і кредиторів та забезпечується завдяки використанню методу подвійного запису операцій |
| Дебети - Кредити | Математичний взаємозв'язок між збільшенням і зменшенням рахунка |
Аналіз рахунків зарубіжних країн свідчить, що при всій їхній різноманітності міжнародна практика виробила два основних підходи до структури плану рахунків:
двокруговий принцип, тобто виділення двох автономних систем рахунків відповідно до завдань фінансового і управлінського обліку. Для дзеркального відображення інформації, систематизованої на рахунках фінансового і управлінського обліку, використовуються два спеціальних рахунки - "Контрольний рахунок фінансового обліку" і "Контрольний рахунок управлінського обліку". Цей підхід реалізований в планах рахунків країн континентальної облікової моделі, у тому числі в більшості країн-членів ЄС (Франції Німеччини, Іспанії, Швейцарії, Бельгії, Португалії та ін.);
інтегрований принцип, згідно з яким рахунки управлінського обліку кореспондують з рахунками фінансового обліку в межах єдиної системи рахунків. Такий підхід є характерним дія великих промислових підприємств країн британо-американської облікової моделі (США, Великобританії, Австрії, Канади тощо).
Крім цього країни світу можна поділити на дві групи стосовно обов'язковості та єдності плану рахунків:
британо-американська група;
європейсько-континентальна група.
Країни, що входять в британо-американську групу (Англія, США, Канада, Японія та ін.), не сформували єдині національні плани рахунків, а використовують лише професійні плани рахунків. Кожне окреме підприємство розробляє свій індивідуальний рахунковий план, з огляду при цьому на вимоги міжнародних стандартів і рекомендації, розроблені недержавними професійними організаціями бухгалтерів.
У країнах європейсько-континентальної групи (Франція, Німеччина та ін.) план рахунків затверджується в централізованому порядку і є єдиним та обов'язковим для використання всіма підприємствами.
Слід зазначити, що у світі створені також (19<60 - 1980 рр.) три регіональних плани рахунків:
план рахунків Європейського Союзу;
план рахунків Африканського Союзу (до липня 2002 р. - Організація африканської єдності (ОАЄ));
план рахунків латиноамериканських держав. План рахунків Європейського Союзу побудований з точки зору визначення бухгалтерського обліку, насамперед як функції управління та системи Інформаційного забезпечення прийняття економічних рішень. Розроблений він з врахуванням положень Четвертої Директиви ЄС від 25 липня 1978 р., що встановлює єдині норми і вимоги для країн-учасниць, які координують національні облікові системи і є основою створення європейської регіональної системи бухгалтерського обліку країн-членів ЄС. При побудові національних планів рахунків країн - членів ЄС також враховані вимоги Четвертої Директиви ЄС щодо кожної статті фінансової звітності (балансу, звіту про прибутки і збитки) та загальноприйняті принцип бухгалтерського обліку. Певні відмінності в планах рахунків окремих країн - членів ЄС пов'язані, в основному з національними особливостями і традиціями.
План рахунків Організації африканської єдності розроблений у 1969 р. і запроваджений як національні плани рахунків в облікових системах більшості країн Африки та рекомендований міжнародними організаціями для країн, що розвиваються. Побудований цей план рахунків під значним впливом французької облікової системи і характеризується чітким виділенням дев'яти класів рахунків, поділених на два розділи - рахунки фінансової бухгалтерії І рахунки управлінської бухгалтерії. Окремі африканські країни (Сенегал, Гвінея-Бісау тощо) надалі в процесі використання дещо змінювали план рахунків Організації африканської єдності, вдосконалюючи його і пристосовуючи до власних національних вимог.
План рахунків латиноамериканських держав створений з метою розробки системи рахунків, які могли б задовольняти інформаційні потреби різних груп користувачів (внутрішніх і зовнішніх) та дозволяли б використовувати сучасні інформаційні засоби і системи для обробки облікової інформації. Характерним для цього плану рахунків є також групування рахунків у відповідні класи в межах двох розділів - рахунків фінансової бухгалтерії і рахунків управлінської бухгалтерії. Відмінності у планах рахунків окремих латиноамериканських країн пов'язані з національними традиціями і особливостями ведення обліку.
Спільною ознакою для цих трьох планів рахунків (ЄС, ОАЄ, латиноамериканських держав) є виділення у них чотирьох категорій рахунків:
балансових рахунків, на основі яких складається бухгалтерський баланс;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облік у зарубіжних країнах» автора Воронко Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація і план рахунків бухгалтерського обліку“ на сторінці 1. Приємного читання.
