Принципи бухгалтерського обліку - це базові концепції, які Покладені в основу відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, пасивів, доходів, витрат та фінансових результатів.
Ці принципи сформувалися історично під впливом і разом із становленням облікових систем. Процес інтернаціоналізації і стандартизації обліку у світовому масштабі призвів до вироблення концептуальних принципів бухгалтерського обліку, які визначають побудову міжнародної системи бухгалтерського обліку і є загальноприйнятими для всіх країн. Неважливі ними з них є: принцип автономності підприємства (одиниці обліку); - принцип безперервності діяльності підприємства; принцип двосторонності; - принцип грошової оцінки; принцип собівартості; - принцип реалізації; принцип нарахування; принцип відповідності; принцип суттєвості (матеріальності); принцип періодичності; принцип постійності; принцип обачливості (консерватизму); - принцип об'єктивності інформації.,
Принцип автономності підприємства
Називають ще принципом одиниці обліку. Відповідно до цього принципу господарська одиниця, яка ідентифікується в звітності, відокремлюється від її власників або інших одиниць. Облікова одиниця - це кожне окреме підприємство, у відповідності до якого ведеться бухгалтерський облік і складається фінансова звітність. Рахунки підприємства повинні бути відокремлені від рахунків його власників. При цьому обсяг і характер представленої інформації у фінансовій звітності повинен відображати відносні розміри підприємства.
Наприклад, Майкл Корнер має фірму, яка спеціалізується на виробництві музичних інструментів. Внесок Майкл а у цю фірму склав $20,003. Крім цього він має особистий рахунок у банку, будинок, автомобіль та інше майно, які не повинні відображатися в обліку і фінансовій звітності фірми з виробництва музичних інструментів.
Також можуть мати місце випадки, коли одна облікова одиниця включає декілька облікових одиниць, як наприклад, акціонерна компанія, що має дочірні підприємства, які самостійно складають фінансову звітність.
Принцип безперервності діяльності підприємства
Означає, що існує впевненість у продовженні діяльності господарської одиниці на протязі розумного періоду часу, якщо відсутнє свідоцтво про зворотне, а також, що господарська одиниця не буде ліквідована в майбутньому. Власники підприємства не мають наміру його продати чи ліквідувати, що є важливою умовою для включення в баланс статей активів і зобов'язань за їх фактичною собівартістю, а не за ринковими цінами. Принцип безперервності діяльності підприємства вказує на необхідність співвідношення вартості активів з можливим одержанням прибутку.
У випадку наявності інформації про припинення діяльності підприємства, його активи оцінюються за ліквідаційною (ринковою) вартістю, тобто за вартістю, яка могла б бути одержаною при їх продажу.
Принцип двосторонності
Полягає у вираженні майнових інтересів інвесторів і кредиторів, тобто майно підприємства, що залишається після платежів за зобов'язаннями, може бути об'єктом позову інвесторів. Згідно з цим принципом засоби підприємства відображаються в двох напрямках: з одного боку - за їх речовим складом (основні засоби, гроші, запаси та ін.), а з іншого - за джерелами їх формування (залучені та власні). Загальна вартість активів підприємства повинна задовольнити майнові інтереси кредиторів та інвесторів, тому принцип двосторонності може бути виражений рівнянням:
Майно (активи) = Зобов'язання + Власний капітал.
Дотримання цієї рівності забезпечується завдяки використанню методу подвійного запису господарських операцій.
Принцип грошової оцінки. Він означає, що гроші є загальним вимірником, за допомогою якого відображається господарська діяльність, і що грошова одиниця є універсальною базою для оцінки і аналізу в бухгалтерському обліку. Це не означає обмежень використання в обліку й інших вимірників (натуральних, трудових), але узагальнення господарських процесів, що відбуваються на підприємстві можливе лише за допомогою грошового вимірника. Крім цього важливе значення для правильної оцінки дійсного стану справ підприємства має також внутрішня інформація (наприклад, психологічний мікроклімат), яку бухгалтер не може виміряти в грошовому виразі і довести до зацікавлених користувачів.
Використання різних методів оцінки (фактична собівартість, поточна собівартість, поточна ринкова вартість тощо) та методик коригування рахунків, дає змогу врахувати купівельну здатність грошей з плином часу і усунута значні неточності у бухгалтерській інформації в періоди інтенсивної інфляції.
Принцип собівартості є основою оцінки активів. Згідно з цим принципом в бухгалтерському обліку відображається собівартість засобів, яка враховує фактичні витрати на їх придбання (включаючи витрати на доставку, налагодження та введення в експлуатацію) І виробництво, а не їхня ринкова вартість. Це пов'язано з двома причинами: оцінка засобів за ринковою вартістю супроводжується великими труднощами ЇЇ визначення і в будь-якому випадку носить елемент суб'єктивізму на відміну від оцінки за собівартістю, яка ґрунтується на документальних даних і є об'єктивною;
- виходячи з принципу безперервності діяльності, підприємство не орієнтується на швидку реалізацію активів, які йому належать, а тому нема необхідності знати їх ринкову вартість.
Недоліком застосування принципу собівартості є те, що позитивні сторони, що появилися в процесі діяльності підприємства (знання, людські якості, ділова репутація тощо) не знаходять відображення як його активи. Також вартість придбання активів у зв'язку зі зміною цінової політики не завжди відображає їхню поточну вартість і таким чином не є надійною основою для визначення прибутку.
Принцип реалізації є основою визнання прибутку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облік у зарубіжних країнах» автора Воронко Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Принципи побудови системи бухгалтерського обліку“ на сторінці 1. Приємного читання.
