Відповідно до розділу ХУІІІ ПКУ встановлено особливості оподаткування платників в умовах дії угоди про розподіл продукції. Угода про розподіл продукції може бути дво- чи багатосторонньою, тобто її учасниками можуть бути кілька інвесторів, за умови, що вони несуть солідарну відповідальність щодо зобов'язань, передбачених такою угодою.
При організації обліку слід урахувати, що податки, які сплачують інвестори в рамках угоди, можна поділити на дві групи: а) податки і внески із заробітної плати (доходів) працівників -
ПДФО та ЄСВ; б) податки з діяльності підприємства - податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, плата за користування надрами для видобування корисних копалин (п. 335.2 ПКУ). Податкові декларації і звіти надаються інвестором за кожним податком окремо від звітів за результатами діяльності, не пов'язаної з виконанням угоди про розподіл продукції.
Облік податку на прибуток
Актуальність дослідження цього питання зумовлена нормою п. 335.4 ПКУ, відповідно до якої платник податку зобов'язаний вести податковий облік, пов'язаний з виконанням передбачених угодою про розподіл продукції робіт (наданням послуг) відповідно до цього Кодексу та окремо від обліку інших видів діяльності. Проте в ПКУ або інших підзаконних актах не прописано методику такого обліку.
Аналогічно до цього, п. 339.1 ПКУ платник податку зобов'язується здійснювати окремий бухгалтерський облік за операціями з розділу продукції. Така норма введена, зокрема, як з метою відшкодування витрат інвестора розрахунку податку на прибуток, так і уникнення подвійного відображення компенсаційних витрат інвестора.
Зауважимо, що методичне забезпечення ведення обліку в угодах розподілу продукції на сьогодні є нерозробленим. Відсутні як рекомендації з боку Мінфіну або ДПСУ, так і в працях науковців, статтях експертів. Свого часу ДПАУ затвердила "Порядок ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи" (наказ від 30.09.2004 р. № 571). На нашу думку, рекомендаціями, наведеними в цьому документі, можна скористатися при організації обліку діяльності, пов'язаної з виконанням угод про розподіл продукції.
Між тим, маємо ситуацію, коли закон приписує ведення по одних і тих самих операціях одночасно в рамках бухгалтерського і податкового обліку щодо витрат, продукції і доходів. Цей факт підтверджує нашу гіпотезу про те, що за необхідних умов ведення податкового обліку стає обов'язковим і слугує інструментом контролю за господарською діяльністю платника податків.
Для визначення об'єкта оподаткування ПДВ та податком на прибуток важливо правильно розрахувати ту частку видобутої продукції, яка підлягає оподаткуванню. За визначенням ПКУ оподатковується так звана прибуткова продукція - частина виробленої продукції, що розподіляється між інвестором і державою та визначається як різниця між виробленою і компенсаційною продукцією. У свою чергу, вироблена продукція - загальний обсяг продукції, видобутої відповідно до угоди про розподіл продукції і доставленої у пункт виміру; компенсаційна продукція - частина виробленої продукції, що передається у власність інвестора в рахунок компенсації його витрат. Отже, прибуткова продукція розраховується так:
де: Ппр - прибуткова продукція; Вп - вироблена продукція; Кп - компенсована продукція.
Важливою особливістю обліку є виключення з об'єкта оподаткування внутрішніх операцій в межах угоди про розподіл продукції - операцій з передачі майна, у тому числі, продукції, між учасниками угоди про розподіл продукції (перелічені у абз. 2 п 335.1 ПКУ). Отже, такі операції між сторонами договору з метою оподаткування не визнаються ні в доходах, ні в витратах сторін, незважаючи на перехід права власності на майно. В бухгалтерському обліку інвестора - платника податків такі операції можуть відображатися як внутрішнє переміщення продукції та майна (без визначення доходу і витрат) і не відображатися у податковому обліку. Безумовно, в такому порядку обліку є деякі неузгодження із загально прийнятою методикою щодо відображення на рахунках активів моменту переходу права власності на товари.
Об'єкт оподаткування податком на прибуток розраховують за специфічною схемою: вартість прибуткової продукції, мінус сума сплаченого інвестором єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), мінус сума інших витрат (включаючи накопичені витрати при виконанні робіт до появи першої прибуткової продукції), пов'язаних з виконанням угоди, але які не відшкодовуються (не підлягають відшкодуванню) компенсаційною продукцією відповідно до угоди:
де: Пр. опод. - оподатковуваний прибуток; Впр.пр - вартість прибуткової продукції; ЄСВ - єдиний соціальний внесок; ІВ - інші витрати.
Потребує уточнення поняття "прибуток інвестора", який розраховується, як зазначено у п.336.1, виходячи з вартості прибуткової продукції, визначеної відповідно до законодавства про розподіл продукції. У свою чергу, у Законі № 1039 [ ] базою оподаткування є прибуток інвестора, що розраховується виходячи з прибуткової продукції, яка відповідно до цієї угоди передається у власність інвестору (п.4 ст. 25 Закону № 1039). Отже, в інвестора оподатковується не реалізація продукції, а операція передачі прибуткової продукції у його власність. Така величина є розрахунковою за своєю суттю і не відображається на рахунках доходів від реалізації. Тому її краще відобразити у податковому обліку.
Множенням обсягів прибуткової продукції на визначені в угоді ціни визначають вартість такої продукції, що становить умовний дохід інвестора. Надалі така суми зменшується на сум ЄСВ та інших витрат.
Досліджено, що не зовсім коректно виписаний у ПКУ порядок визначення суми ЄСВ, яка повинна зменшити умовний дохід інвестора. Згідно з п. 336.1 ПКУ це - сума сплаченого внеску. Проте розміри сплати і нарахування можуть не співпадати в одному звітному періоді. Виходячи з бухгалтерського підходу до розрахунку слід брати нараховану суму за звітний період, а не сплачену. Інакше виникнуть проблеми з ідентифікацією сплачених сум до звітного періоду. Крім того, в ПК не уточнюється, чи включаються до ЄСВ внески від імені і за рахунок працівників. Такі суми не слід включати до розрахунку. Слід приймати суму нарахованого ЄСВ, яка покривається витратами підприємства (дебет рахунків витрат і кредит 651).
Склад витрат, що зменшує умовний дохід інвестора також не прописаний у ПКУ. І тільки у п. 337.1 ПКУ зроблено посилання до законодавства про розподіл продукції.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облік і аудит податків в Україні» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Облік операцій з розподілу продукції“ на сторінці 1. Приємного читання.
