Крім податку на прибуток і податку на додану вартість, які складають основне податкове навантаження для юридичних осіб і які розглянуті в попередніх розділах роботи, підприємства України нараховують і сплачують інші податки і збори, загальна кількість яких згідно з ПКУ станом на 01.12.2012 р. становить 23, у тому числі 18 - загальнодержавних та 5 - місцевих. Проте це не означає що кожне підприємство сплачує всі ці податки. Деякі з них є спеціальними для певної категорії підприємств, наприклад рентні платежі або єдиний податок.
У практиці обліку кожного платника важливо визначити ті податки, платником яких він є за законом. На наступному етапі необхідно визначити потребу у веденні податкового обліку показників оподаткування та визначити інформаційне джерело цих даних.
Загальний перелік податків наведено в дод. В 9, в якому зазначено інформаційне джерело кожного з інших податків (ПДФО, акцизний податок, плата за користування надрами, угоди про розподіл продукції тощо), а також інформація щодо потреби у веденні окремого податкового обліку.
Зазначаємо, що у разі достатності бухгалтерського джерела податкові дані вписуються в систему бухгалтерського обліку за моделлю "вбудованої" системи. Натомість у разі не достатності бухгалтерських даних податкові дані функціонують за моделлю "автономної" системи податкового обліку.
З методичних позицій найбільший інтерес для дослідників виявляють такі специфічні податки як плата за користування надрами (розділ XI ПКУ) та оподаткування платників в умовах дії угоди про розподіл продукції (розділ ПКУ). Далі розглянуто варіанти побудови обліку за цими податками.
Облік операцій, пов'язаних з використанням надр
Розділом XI ПКУ встановлені особливості оподаткування і, відповідно, обліку операції з плати за користування надрами. Згідно з наказом ДПА України від 20.01.2011 р. № 81 платники податку зобов'язані здавати до податкового органу Податковий розрахунок з плати за користування надрами. До податкового розрахунку як форми декларації передбачено три додатки: додаток 1 "Розрахунок податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (у частині корисних копалин, для яких затверджено ставки в абсолютних значеннях)"; додаток 2 "Розрахунок податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (у частині корисних копалин, для яких затверджено ставки у відносних показниках)"; додаток 3 "Перелік категорій запасів корисних копалин ділянок надр, що визначають об'єкт оподаткування платою за користування надрами для видобування корисних копалин".
Складнощі обліку обумовлені тим, що об'єкт оподаткування складається з трьох різновидів (пп 263.2.2 ПКУ): з обсягів сировини (корисних копалин), яка видобута як з надр землі; з відходів (втрат, хвостів) гірничодобувного виробництва; з обсягів погашених запасів корисних копалин. Зокрема, з метою сплати податку за користування надрами для видобування корисних копалин може бути застосовано один з таких показників господарської діяльності гірничодобувного підприємства як обсяг виробленої товарної продукції або обсяг ресурсу ділянки надр, використаний для виробництва такої товарної продукції, що ідентифікуються як:
• а) обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), видобутої з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, яка здійснюється іншими, ніж платник суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною;
• б) обсяг корисної копалин (мінеральної сировини). видобутої (вилученої) з відходів (втрат, хвостів тощо) гірничодобувного виробництва
• в) обсяг погашених запасав корисних копалин.
Специфіка галузі є такою, що в результаті провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин у межах однієї ділянки надр може видобуватися більш ніж один вид товарної мінеральної продукції. У такому разі кожен з них є окремим об'єктом оподаткування і відповідно, обліку. ПКУ встановлено, що платники виконують ідентифікацію об'єктів оподаткування, віднесених до категорії видобутої корисної копалини (мінеральної сировини).
Обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) - це обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства (пп.14.1.128 ПКУ). З позицій бухгалтерського обліку гірнича продукція як актив повинна відповідати вимогам П(С)БО 9 "Запаси" і обліковуватися гірничодобувним підприємством на відповідному рахунку з розподілом на:
• o сировину, призначену для обслуговування виробництва, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, та адміністративних потреб (рахунок 20);
• o готову продукцію, яка виготовлена на гірничодобувному підприємств, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом (рахунок 24).
Базою оподаткування" відповідно до пп 263.5.1 ПКУ є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини), для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства). Вартість продукції (обсягу видобутку) обчислюється у двох варіантах: за фактичними цінами реалізації або за розрахунковою вартістю (пп. 263.6.1 ПКУ). До розрахунку приймається та з них, яка є більшою.
У першому варіанті обліку за фактичними цінами реалізації така ціна реалізації одиниці відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) обчислюється платником як співвідношення уточненої (зменшеної) суми доходу, отриманого (нарахованого) від виконаних у податковому (звітному) періоді господарських зобов'язань з реалізації відповідного обсягу (кількості) такого виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) та відповідного їх обсягу (кількості) такого виду. Господарські зобов'язання з реалізації за такими обсягами виконані або мають бути виконані у звітному періоді. При цьому вартість реалізації продукції (сировини) зменшується на суму витрат з доставки її споживачеві в розмірах, встановлених у договорі купівлі-продажу згідно з умовами поставки.
Таке зменшення суми доходу продавця копалин є елементом уніфікації умов обчислення фактичної ціни реалізації. Перелік витрат платника, пов'язаних з доставкою (перевезенням, транспортуванням) видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) споживачу (покупцеві), наведено у пп. 263.6.3 ПКУ. Основними з них є витрати з перевезення, доставки, навантаження, розвантаження, послуги портів, послуги транспортних експедиторів, страхування вантажів. Вони за характером є витратами зі збуту продукції і враховуються в бухгалтерському обліку , як правило, на рахунку 93 "Витрати на збут".
Отже, для визначення показника фактичної ціни реалізації потрібно забезпечити бухгалтерський і податковий облік складових розрахунку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облік і аудит податків в Україні» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проблеми обліку інших податків і зборів та шляхи їх вирішення“ на сторінці 1. Приємного читання.
