Якщо звернутися до спеціального Закону № 1039, то відповідно до його п. 5 ст. 19 порядок визначення складу витрат, що підлягають відшкодуванню інвестору компенсаційною продукцією, визначається угодою про розподіл продукції і повинен відповідати таким вимогам:
• o відшкодуванню підлягають лише витрати інвесторів на виконання передбачених угодою робіт, понесені після набрання нею чинності;
• o склад витрат, що відшкодовуються компенсаційною продукцією, може відрізнятися від передбаченого законодавством складу витрат, що відносяться до валових витрат виробництва та обігу;
• o відшкодування витрат розпочинається не пізніше першого розрахункового періоду, якщо інше не передбачено угодою;
• o відшкодування витрат здійснюється шляхом передачі інвестору права власності на компенсаційну продукцію в пункті виміру;
• o довгострокові (понад 10 років) угоди мають передбачати відповідне індексування витрат, що підлягають відшкодуванню компенсаційною продукцією, але не були відшкодовані.
Отже, з цього можна дійти висновку, що під іншими витратами варто розуміти весь комплекс витрат підприємства-інвестора, спрямованих на виконання угоди, які визнаються нормами ПКУ: собівартість реалізації продукції, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.
Крім того, в ст. 336 ПКУ зазначено, що витрати на придбання необоротних активів та витрати на виконання робіт з розвідування, облаштування і видобутку корисних копалин включаються в момент їх понесення в повному обсязі до складу витрат, що підлягають відшкодуванню компенсаційною продукцією у порядку, передбаченому законодавством про розподіл продукції. Отже, до наведених вище витрат операційної діяльності слід додати витрати капітального характеру, які накопичуються на рахунку 15. Цей нюанс підкреслює умовний (віртуальний) характер сум як доходів, так і витрат з метою оподаткування прибутку інвестора. В бухгалтерському обліку, вочевидь, капітальні витрати підлягатимуть амортизації на визначений угодою термін.
Враховуючі наявність значних нюансів у розрахунку прибутку від розподілу продукції, законодавець виокремив податок на прибуток підприємств від інших видів діяльності інвестора, не пов'язаних з виконанням угоди про розподіл продукції. Такий податок розраховується окремо і сплачується інвестором окремо відповідно до розділу III ПКУ. Отже, інвестор зобов'язаний вести окремий податковий облік податку на прибуток підприємства, одержаного від виконання угоди про розподіл продукції, та податку на прибуток підприємства, одержаного від інших видів діяльності, не пов'язаних з виконанням цієї угоди. В результаті формуються дві окремі системи податкового обліку доходів та витрат, не враховуючі ще і систему бухгалтерського обліку.
У разі коли за угодою про розподіл продукції роботи проводяться на кількох ділянках надр, інвестор здійснює консолідований облік своєї господарської діяльності з метою оподаткування.
Отже, інвестор має справу з двома різновидами бухгалтерського та податкового обліку. Оскільки законодавством не прописано порядок "водорозділу" такого обліку на практиці бухгалтери керуються загальними принципами і підходами до організації та методики обліку та умовами діяльності конкретного підприємства. Досліджено, що активи та зобов'язання підприємства можуть ураховуватися в єдиної системі обліку - єдині первинні документи на надходження та вибуття активів, єдині регістри аналітичного та синтетичного обліку, єдина головна книга. За іншим варіантом вони можуть бути роздільними. Обраний варіант прописується в обліковій політиці підприємства. У той же час, доходи та витрати з продукції розподілу слід відокремлювати від інформації бухгалтерського обліку.
За умов роздільного обліку не виключений варіант складання окремих фінансових звітів - субзвітів за "розподільчою" та звичайною діяльністю. Роздільні форми звітів може вимагатися умовами угоди про розподіл продукції з наданням їх державі як учаснику концесії. Особливо це стосується звіту про фінансові результати. В цілому по підприємству необхідно складати баланс та інші форми фінансової звітності.
У разі укладення багатосторонньої угоди про розподіл продукції або якщо інвестором виступає об'єднання юридичних осіб, нарахування та сплата податку на прибуток покладається на оператора-інвестора, який веде окремий бухгалтерський та податковий облік операцій, що здійснюються за угодою. За таким варіантом в учасників об'єднання немає потреби вести окремі системи обліку.
Особливості сплати податку на додану вартість
Особливості оподаткування ПДВ і, відповідно, його обліку, зводяться до того, що внутрішні операції учасників в рамках угоди на території України є об'єктом оподаткування ПДВ. Водночас, операції із ввезення (імпортування) на митну територію України товарів (супутніх послуг) не оподатковуються. При цьому мається на увазі використання таких товарів в рамках угоди про розподіл продукції.
Зазначені особливості впливають на умови щодо виписки первинних документів, у тому числі й податкових накладних, та реєстрації їх у реєстрі ПН. Бухгалтерії оператора-інвестора необхідно відстежувати рух активів і зобов'язань в рамках конкретної угоди. Для реєстрації таких операцій доцільно відкрити окремі реєстри податкового і бухгалтерського обліку. На їх підставі складаються форми внутрішньої і зовнішньої звітності, у тому числі, й податкові декларації. За підсумками звітних форм з'являється можливість проводити аналіз діяльності інвестора та інших сторін договору щодо ефективності угоди про розподіл продукції.
Висновки до розділу 3
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облік і аудит податків в Україні» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Облік операцій з розподілу продукції“ на сторінці 2. Приємного читання.
