Натомість, до зазначених груп різниць потрібно ще додати відмінності за тими позиціями, за якими ПКУ зобов'язує платника податку вести відокремлений облік доходів та витрат за певними напрямами та видами діяльності. Зокрема це стосується:
• звільненої від податку певної діяльності платника податку (космічна, виробництво біопалива тощо)
• пільгових видів діяльності платника податку: для новостворених підприємств застосовують ставку податку 0 % податку, впровадження енергоефективних технологій (50 % ставки податку);
• різних форм діяльності, відмінних від класичних - спільна без утворення юридичної особи, управління майном тощо. Відокремлений облік доходів та витрат стає автономним блоком облікової інформації
Первинний облік податкових різниць.
Відповідно до ПБО 27 виявлення податкових різниць необхідно здійснювати на етапі первинного визнання та реєстрації первинного документа, яким оформлена відповідна операція. Зокрема, під час систематизації інформації, що міститься в прийнятих до обліку первинних документах, у регістрах синтетичного та аналітичного обліку, обов'язково проводять аналіз господарської операції на наявність податкових різниць. Проте окремим первинним документом виявлені податкові різниці не оформлюють. До такої ідеї схвально ставляться окремі автори [35].
На наш погляд, прибічники ідеї документування податкових різниць не враховують специфіку таких розрахунків. Суми різниць можна виявити переважно на етапі порівняння зведених аналітичних і навіть синтетичних даних, а не збору первинних даних. Наприклад, певна частина матеріальних витрат підприємства може не потрапити до податкових витрат у зв'язку із їх неналежністю до господарської діяльності платника податку. Тобто з початку потрібно кваліфікувати вже зафіксовану в регістрах операцію або подію за приналежністю до певних умов визнання згідно з ПКУ, а вже потім зафіксувати її в документі або регістрі. Отже, ідея відображення податкових різниць на етапі первинного спостереження господарських операцій не знаходить свого логічного підтвердження. В практичній діяльності це може призвести до зайвих витрат платника податку.
Сума розрахованої податкової різниці може бути оформлена бухгалтерською довідкою. Такий документ доцільно складати підсумком за місяць по доходах і витратах окремо. Джерелом інформації довідок слугують регістри обліку.
Реєстри та звітність з податкових різниць.
За одним з варіантів у чинних бухгалтерських реєстрах доходів і витрат доцільно виділити окремі графи або рядки для відображення різниць за відповідною класифікацією - тимчасова або постійна. Такий варіант більше притаманний ручним формам обліку. За другим - до існуючої системи регістрів на підприємстві для обліку податкових різниць має бути додано ще один реєстр для узагальнення інформації про податкові різниці звітного періоду з відповідних аналітичних рахунків, у розрізі класифікаційних груп з виділенням постійних податкових різниць (+/-) та тимчасових податкових різниць (+/-). Такий підхід пропонується нормою п. 11 ПБО 27. В автоматизованих формах обліку вибір форми регістра є довільним у межах тих форматів, які пропонуються конкретним програмним забезпеченням. Тому підприємства на власний розсуд обирають формати відомостей про суми різниць.
Способів розробки форм реєстрів з обліку податкових різниць може бути два: централізований і децентралізований. Прибічники першого вважають, що покладання завдання з формування реєстрів на бухгалтерів підприємств не сприятиме швидкому впровадженню нововведень [4]. Дослідження показують, що в централізації цього питання немає потреби. Автор є прибічником децентралізації технологічних функцій обліку. Саме таким шляхом йде облікова практика розвинених країн. Облікова політика підприємства виступає в цьому контексті інструментом реалізації законодавчих нормативів.
Окремі автори [35] вважають, що підсумкову інформацію з облікових регістрів податкових різниць, сформованих відповідно до ПБО 27, можна відображувати як в балансі, так і в звіті про фінансові результати. Проте впроваджувати такі пропозиції не доцільно з наступних причин.
По-перше, зазначений підхід передбачає "поєднання" двох різних облікових моделей: відображувати різниці одночасно і в балансі (за нормами П(С)БО 17 або МСБО 12), і в звіті про фінансові результати. Така модель обліку, на наше переконання, є свідченням еклектичного підходу до організації обліку з податку на прибуток. Як наслідок, на практиці відбудеться посилення державного контролю за підприємницькою діяльністю, підвищення фіскальної функції обліку і зростанні витрат на адміністрування податку.
По-друге, доповнення обліку інформацією щодо податкових різниць вступає в конфлікт із чинною системою обрахунку ВПА та ВПЗ відповідно до вимог П(С)БО 17. Складається подвійна система розрахунків та обліку податкових різниць з метою складання як балансу, так і податкової декларації.
По-третє, звіт про фінансові результати доповнюється елементами податкової декларації, що не є виправданим.
Отже, інформацію про податкові різниці у відповідності до вимог ПБО 27слід використовувати виключно з метою заповнення декларації з податку на прибуток. Це означає, що методика обліку за ПБО 27 лежить у площині податкового обліку і виступає його складовою частиною. Такий висновок підтверджується тим, що механізм податкових різниць започатковано саме податковим законодавством - статтею 44 ПКУ, а не бухгалтерським законодавством. Він призваний вирішувати проблеми оподаткування, а не бухгалтерського фінансового обліку.
Методика застосування порівняльних підходів
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облік і аудит податків в Україні» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аналіз підходів щодо визначення та застосування податкових різниць“ на сторінці 3. Приємного читання.
