РОЗДІЛ 7. ОБЛІК ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ ТА КАЛЬКУЛЯЦІЯ АВТОПЕРЕВЕЗЕНЬ

3) обслуговуючими виробництвами;

4) капітальним будівництвом, що ведеться господарським способом.

При цьому по кожному каналу розподілу витрат кредитується рахунок 91 "Загальновиробничі витрати" і дебетується рахунок 23 (за субрахунками). Сальдо рахунок 91 не має.

Методи розподілу. Згідно з п. 58 Рекомендацій № 65, залежно від видів виконуваних перевезень, технічного оснащення рухомого складу та інших умов суму загальновиробничих витрат, віднесену до основного виробництва, розподіляються між окремими видами перевезень за одним з таких методів (способів):

- пропорційно до заробітної плати основних працівників;

- до частки відповідно планової суми ЗВВ у загальній сумі планової собівартості окремих видів перевезень;

- на одну гривню фактичних доходів за окремими видами перевезень;

- пропорційно до суми витрат за іншими калькуляційними статтями.

Відповідно до Рекомендацій № 461 об'єктом розподілу пропонуються ті самі об'єкти, за якими розраховується тариф - на одного пасажира, на один пасажиро-кілометр, на 1 км пробігу.

Кожне підприємство самостійно визначає метод розподілу ЗВВ, закріплюючи його в наказі про облікову політику. У прикладі, наведеному в табл. 7.4, застосовано розподіл пропорційно прямим витратам діяльності.

7.7. Калькуляція пасажирських перевезень позамовним методом

7.8. Порядок розрахунку та застосування тарифів на автоперевезення

Розглянемо порядок розрахунку тарифу на прикладі автобусних перевезень. У Методичних рекомендаціях № 461 (п. 2) наведено порядок розрахунку тарифів на пасажирські перевезення. В них зазначено, що тарифи на послуги транспорту загального користування визначаються на:

- перевезення одного пасажира (міські перевезення);

- виконання одного пасажиро-кілометра транспортної роботи (приміські та міжміські перевезення).

Крім того, за окремими моделями автобусів розробляються тарифи на:

- одну годину роботи автобуса (на замовлення);

- один кілометр пробігу.

Таким чином, тарифи можуть бути чотирьох типів.

Рівень тарифів повинен забезпечувати перевізникові відшкодування обґрунтованих поточних витрат, прибутковість роботи, можливість оновлення рухомого складу (інвестиційна складова).