Розділ «Модуль 4. Операції банків з цінними паперами, позабалансові та операції щодо забезпечення фінансової стійкості банку»

На кожну наступну після визнання дату балансу всі цінні папери, що придбані банком, оцінюються за їх справедливою вартістю, крім:

а) цінних паперів, що утримуються до погашення;

б) акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком у портфелі на продаж, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити;

в) інвестицій в асоційовані та дочірні компанії;

- цінні папери, придбані в портфель банку на продаж та до погашення, первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за справедливою вартістю, до якої додаються витрати на операції з придбання таких цінних паперів. Якщо ж справедливу вартість цінного паперу достовірно визначити неможливо (наприклад, за акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком), то її відображення на дату балансу здійснюється за собівартістю з урахуванням зменшення їх корисності.

Зменшення корисності цінних паперів - втрата економічної вигоди в сумі перевищення балансової вартості цінних паперів над сумою очікуваного відшкодування. Зменшення корисності відображається шляхом формування спеціальних резервів, що формуються для відшкодування втрат за операціями з цінними паперами за рахунок витрат;

- цінні папери, що утримуються банком до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка.

Амортизована собівартість - собівартість цінного папера з урахуванні часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії);

- здійснені інвестиції в асоційовані та дочірні компанії первісно оцінюються та відображаються за собівартістю. На дату балансу інвестиції в асоційовані компанії відображаються за методом участі в капіталі.

Метод участі в капіталі - метод обліку інвестицій, за яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму частки інвестора в чистому прибутку (збитку) об'єкта інвестування за звітний період. Приклад застосування методу участі в капіталі наведено у наступній таблиці 16.1.

- придбані боргові цінні папери оцінюються з огляду на такі складові: номінальна вартість, дисконт або премія, сума накопичених процентів на дату придбання. Витрати на операції, здійснені під час придбання боргових цінних паперів, включаються у вартість придбання та відображаються за рахунками з обліку дисконту (премії). Після первісного визнання боргові цінні папери в портфелі до погашення на дату балансу відображаються за їх амортизованою собівартістю.

Таблиця 16.1. ПРИКЛАД ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ УЧАСТІ У КАПІТАЛІ

Банк визнає дохід і амортизує дисконт (премію) за борговими цінними паперами не рідше одного разу на місяць із застосуванням методу ефективної ставки відсотка. Боргові цінні папери в портфелі банку до погашення підлягають перегляду на зменшення їх корисності.

3. До третьої групи операцій банків з цінними паперами відносять ті з них, які обліковуються за позабалансовими рахунками - це операції з виконання доручень клієнтів у процесі емісії або обігу цінних паперів шляхом вираження комерційним банком інтересів клієнтів, за їх рахунок з правом контролю за здійснення операції клієнтами. Такі операції здійснюються банком згідно з договорами комісії та про довірче управління за дорученням та за кошти клієнтів. Метою проведення цих операцій є одержання доходу у вигляді комісійних винагород. Серед позабалансових операцій з цінними паперами виділяють:

- посередницькі (комісійні, клієнтські) операції банків з цінними паперами, серед яких основними видами є:

- андерайтинг, тобто розміщення цінних паперів емітентів на ринку, яке здійснюється шляхом управління випуском цінних паперів за їх номінальною вартістю, тобто через визначення кількості цінних паперів, що реалізуються, з урахуванням структури капіталу і надійності партнерів. Ця операція як правило доповнюється гарантією емісії, що означає зобов'язання придбати нереалізовану частину випуску цінних паперів за фіксованою ціною, таким чином певною мірою звільняючи емітента від ризику нереалізації емісії. Андерайтинг передбачає два варіанти діяльності банку: як покупця, коли посередник викуповує або гарантує емітентові викупити за свій рахунок увесь випуск цінних паперів, або як агент, коли банк виступає лише посередником при розміщенні цінних паперів від імені й за рахунок емітента.

- трастові (довірчі) операції, тобто діяльність банку як довіреної особи своїх клієнтів з управління цінними паперами від свого імені й на власний розсуд із зобов'язанням збереження та примноження капіталу клієнта за визначену, як правило, процентну винагороду від приросту активів клієнта. Створення трасту відбувається двома шляхами: або на основі письмової угоди, або на основі заповіту;

- брокерська діяльність, тобто здійснення угод з купівлі-продажу цінних паперів як повірений чи комісіонер, що діє на підставі договору доручення або комісії за рахунок коштів клієнта;

- консалтингові операції, які означають діяльність з обслуговування клієнтських операцій з цінними паперами, у тому числі консультаційна діяльність щодо цінних паперів, яку здійснюють спеціалізовані суб'єкти фондового ринку (до яких належать і банки) з надання послуг, пов'язаних зі збором, обробкою інформації про стан фондового ринку та його учасників, а також прогнозування його розвитку в перспективі Таку інформацію банк надає своїм клієнтам за певну винагороду у вигляді попередньо обумовлених комісійних;

- депозитарні операції комерційних банків щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках. До таких операцій відносять депозитарну діяльність депозитарію цінних паперів; депозитарну діяльність зберігача цінних паперів; ведення реєстру власників іменних цінних паперів та розрахунково-клірингову діяльність. Клієнтами депозитарію комерційних банків є емітенти, індивідуальні та інституціональні інвестори. Депозитарний облік цінних паперів може організовуватись банками у двох основних формах: