Розділ «Модуль 2. Особливості здійснення розрахунково-касових та кредитних операцій банків»

Дає її власнику право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Угода про іпотеку підлягає державній реєстрації. Вона здійснюється на підставі заяви заставодержателя з додатком до неї заставної. Відомості про державну реєстрацію іпотеки вносяться в заставну. Реєстраційний запис про іпотеку погашається за заявою держателя заставної або за рішенням суду про припинення іпотеки.

Заставодержатель має право передати свої права стосовно заставної іншій особі. Перевідступлення прав за заставною здійснюється заставодержателем через передавальний напис (індосамент) на заставній на користь нового заставодержателя, який має бути нотаріально засвідченим.

Задоволення вимог заставодержателя з вартості заставного майна у разі невиконання заставодавцем забезпеченого іпотекою зобов'язання (кредитної угоди) здійснюється за рішенням суду. Особливо це стосується тих випадків, коли об'єктом іпотеки є підприємство в цілому, житловий будинок, квартира.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється через продаж заставного майна з публічних торгів, що проводяться спеціалізованими організаціями. Вибір організації, якій доручається продаж з публічних торгів предмета іпотеки, здійснюється судовим виконавцем. Він установлює і строки проведення таких торгів.

Економічні відносини з приводу купівлі-продажу фінансових зобов'язань, забезпечених нерухомістю, реалізуються через механізм іпотечного ринку, до основних учасників якого належать:

o кредитор (банк чи небанківська фінансова установа), що надає позичальнику кредит під заставу нерухомості;

o позичальник, що отримує кредит;

o посередник - спеціалізована установа, що забезпечує залучення вільного капіталу для його наступного реінвестування в іпотечні кредити;

o інвестори (в основному інституційні), що купують цінні папери, випущені на основі іпотечних кредитів.

Залежно від кількості учасників іпотечний ринок можна поділити на первинний і вторинний.

Первинний іпотечний ринок розглядається як сегмент іпотечного ринку, який охоплює економічні відносини, що виникають в процесі купівлі-продажу іпотечних заставних банками. Купити заставну можуть лише кредитні установи, що мають достатню ліквідність.

Вторинний іпотечний ринок охоплює економічні відносини між кредиторами, посередниками та інвесторами, що виникають в процесі купівлі-продажу іпотечних облігацій, іпотечних сертифікатів та інших похідних інструментів. При цьому виокремлюють однорівневу та дворівневу модель вторинного іпотечного ринку.

Заставні згідно із Законом України "Про іпотеку" можуть забезпечувати випуск таких цінних паперів, як іпотечні сертифікати та іпотечні облігації.

А саме, передбачено випуск двох видів облігацій: звичайних іпотечних облігацій, які є інструментами однорівневого вторинного іпотечного ринку та структуровані іпотечні облігації, які є інструментами дворівневого вторинного іпотечного ринку.

Іпотечний сертифікат - це особливий вид цінних паперів, забезпечений іпотечними активами або іпотеками. Виокремлюють два види іпотечних сертифікатів: сертифікати з фіксованою дохідністю та сертифікати участі.

Сертифікати з фіксованою дохідністю - це сертифікати, які забезпечені іпотечними активами та посвідчують права власників на отримання номінальної вартості в передбачені умовами випуску сертифікатів строки та відсотків за сертифікатами на умовах інформації про випуск сертифікатів, а також на задоволення вимог - у разі невиконання емітентом взятих на себе зобов'язань з вартості іпотечних активів, що є забезпеченням випуску сертифікатів.

Сертифікати участі - це сертифікати, які забезпечені іпотекою та посвідчують частку його власника у платежах за іпотечними активами. Власник сертифікатів участі має права на отримання частки у платежах за іпотечними активами відповідно до договору про придбання сертифікатів та на задоволення вимог - у разі невиконання емітентом взятих на себе зобов'язань (з вартості іпотечних активів, які перебувають у довірчій власності управителя).

У цілому, подальший розвиток іпотечного кредитування в Україні можливий лише за умов вдосконалення вітчизняної законодавчої бази у сфері іпотечного кредитування, розробки відповідних механізмів функціонування іпотечного ринку, а також удосконалення процедури оформлення іпотечних кредитів українськими банками та забезпечення зниження їх вартості.

2. За даними табл. 11.1 більша частина (до 67,3% у 2010 р.) кредитів надається українськими банками саме суб'єктам господарювання (нефінансовим корпораціям).